Хто сказав, що прекрасна половина — слабка?

Поняття емансипації стало дуже модним останнім часом. Чоловіки ставляться до цього скептично, вважаючи, що найсерйозніше, на що здатна жінка, це відрізнити мишку від клавіатури. Жінки ж, у свою чергу, намагаються довести, що ХХІ століття за правом можна назвати ерою сильної жінки. Хто ж правий і чи рівні протилежні статі у цій нелегкій боротьбі?


Можна сказати, що ми живемо у світі постійного протистояння жінок та чоловіків. Звичайно, в наш час прекрасна половина людства має більше свободи і прав у суспільному житті, але все одно протилежна стать сприймає її несерйозно. Хоча сьогодні нікого не здивує жінка за кермом чи на чолі компанії, вона все одно постійно змагаєється за першість, тому що сучасні чоловіки вважають - максимум, до чого доросла жінка, це самостійно обрати собі новий колір губної помади. Можливо, чоловіки бояться сильних жінок саме тому, що не хочуть бути просто аксесуаром, який доповнює цей образ? Значно приємніше у цій ролі сприймати жінку. Кажуть, що не розуміють нас, але виникає питання: а вони намагалися? Звичайно, простіше вважати жінок нерішучими і слабкими істотами, яким потрібен постійний захист і допомога. Саме чоловіки створили стереотип, що жінка повинна бути домашньою, слабшою, нижчою у кар’єрному плані і взагалі, грубо кажучи, маріонеткою у руках протилежної статі.
Коли ми змагаємося з чоловіками, діємо інстинктивно - і перемагаємо. Чоловіки ж, у свою чергу, використовують холодний розрахунок розуму і лише мріють про перемогу. Що ж важливіше? Справити хороше враження на протилежну стать, будучи слухняною і покірною, чи довести собі та іншим, чого ти варта насправді? Чи варто формувати та відстоювати свою думку, домагаючись, щоб тебе любили і поважали саме такою, яка ти є? Звичайно, перший спосіб простіший і швидший, але має нещасливий фінал. Кому ж цікаво спілкуватися з людиною, яка в усьому з тобою погоджується?
Що ж саме ми робимо не так? Вважаю, що головною жіночою силою і слабкістю є почуття. При правильному застосуванні емоцій, поєднаних з нестандартним і незвичним для чоловіків спосіб мислення, нам дійсно відкриті всі двері, варто лише зробити крок уперед. Коли ж ми погоджуємося з думкою, яку нам нав’язують чоловіки, боячись не сподобатися їм, - втрачаємо себе і стаємо просто нікому не потрібними і не цікавими копіями людини, яка в даний момент знаходиться поруч. Виникає питання: чи на багато копій нас вистачить?
Ми не нав’язуємо чоловікам свою думку і не прагнемо керувати ними, хоча інколи жінка справді на сходинку, а то й дві стоїть вище протилежної статі, і не хизується цим. Тут доречно буде згадати одну мудру думку, яку можна віднести до всіх людей, незалежно від їхньої статі, – людину оцінюють за вчинками, а не за розмовами про них.
Останнім часом все частіше прослідковується явище жіночої самостійності та незалежності. Хоча українські жінки дещо відстали від своїх західних сусідок, проте цілком гідно крокують у цьому напрямку (як і належить сучасній жінці на високих підборах). З кожним таким кроком прекрасна половина стикається з масою запитань типу “для чого тобі це потрібно” і “що ти хочеш цим довести”, або взагалі отримує комплімент – “чоловік у спідниці”. Відповідаю: ми нічого нікому не доводимо, тим більше чоловікам. Ми просто хочемо самостійно себе сформувати і самоствердитися в житті. Для чого? Щоб не бути іграшками в чиїхось руках, щоб ні від кого не залежати, як матеріально, так і морально. Ні ми не “ чоловіки в спідницях “ (адже часто сучасну жінку можна зустріти і в штанах), і, більше того, не прагнемо ними стати, не хочемо брати на себе чоловічі обов’язки ( з деякими все одно ж не справимося). Ми просто такі, які є – справжні. Ми можемо мати слабкість, але не дозволимо собі бути слабкими, ми ті, які прагнуть трішки свободи, які мають власні погляди, а те, що вони не збігаються з чоловічими, не означає, що вони неправильні, — вони просто інші.
Ми не виступаємо проти сильної половини людства в обличчі чоловіків - ми просто просимо їх трішки підсунутися, щоб поряд присіли сильні жінки. Чому ж вони проти такого приємного сусідства? Можливо, лінуються піднімати власну планку, а програвати прекрасній половині не солідно. Але життя – це рух, і суспільство має рухатися далі. І не потрібно витрачати дорогоцінний час на безглузду боротьбу - все одно рано чи пізно дійдемо згоди. Проте є одна річ, на яку слід давно спрямувати руйнівну силу – це стереотипи. Чому б не руйнувати їх разом? Адже сучасні жінки вже давно стали одночасно сильною та прекрасною половиною людства. І, як не прикро це визнати чоловікам, - останнє слово залишиться за сильною жінкою. Думаю, багато хто погодиться з висловом Карла Чарка: “Якщо жінка не здається, вона перемагає, якщо здається, то диктує свої умови переможцю”.
Ну що ж, тримайтесь, чоловіки, адже жінки не зупиняться на досягнутому і будуть боротися та перемагати за будь–яких обставин. А як бути вам — обирайте самі, та в якості заохочувального призу хочу нагадати, що жінки, — насамперед, ПРЕКРАСНА половина людства…


Вікторія РИЧКО, Рівне.