Рівне:

Створення та просування сайтів

Раритетну колекцію й на легковик не обміняв

Особливий погляд 24-гру, 2009, 09:409 prov 1 145
Дубенські пожежники постійно серед кращих у області. Із 55 вогнеборців переважна більшість вирізняється високим професіоналізмом. На території СДПУ-13 – зразковий порядок, у гаражах, кабінетах, офісі проведено євроремонт, приміщення обладнані сучасними меблями, комп’ютерами, що підключені до Інтернету. І зроблено це завдяки вмілому керівництву колишнього начальника частини Юрія Корецького.
Тут працюють за контрактами, – жорсткий відбір кандидатів, оцінювання рівня інтелектуального та фізичного розвитку. Адже на контролі частини особливі об’єкти: залізниця, цивільна та військова нафтобази, площадка в Смизі. Клопотів додалось, коли на службу переклали рятувальні функції. Аби допомогти землякам у попередженні та ліквідації незвичайних ситуацій, довелось поповнити колектив медиками, водолазами, придбати найсучаснішу апаратуру, спеціальні жаростійкі костюми.
Незважаючи на зайнятість, майор внутрішньої служби чимало часу „вбивав” на колекціонування речей, що мають відношення до вогнеборців різних країн і різних часів. А все почалось 15 років тому, коли до пана Корецького в древнє місто на Іквою завітав однокурсник із Львівського пожежно-технічного училища Сергій Грухін і подарував йому каску польського пожежного зразка 1938 року.
– Такі каски, – каже колекціонер, – носив старший керівний склад, – вони покриті нікелем, не потребують чищення. Рядові мали каски, зроблені зі сплаву міді, їх мусили щодня начищати до блиску.
Власне, ця раритетна річ і започаткувала колекцію. До втілення неординарного задуму пана Юрія підштовхнув і той факт, що його прадід Зиновій Вітчук у 30-х роках минулого століття очолював пожежну варту в селі Дитиничі Дубенського повіту, мав під „своєю рукою” 30 людей. Так що, можливо, на вибір професії та незвичне захоплення сільського хлопчини якоюсь мірою вплинули дідівські гени. Адже його батьки працювали зоотехніками і хотіли, аби їх стежкою пішов і син. Юрій таки закінчив Млинівський сільськогосподарський технікум, кілька років трудивсь ветфельдшером у колгоспі імені Лесі Українки. А під час служби у військовій комендатурі Львівського гарнізону остаточно вирішив: стане пожежним. І не жалкує про свій вибір, із кожним роком все більше закохується в обрану професію.
Пошукавши в архівах, офіцер знайшов ще кілька світлин, на яких збереглося зображення амуніції колишніх вогнеборців. Вони, як і знімок прадіда в бойовій та парадній формі, теж стали одними з перших експонатів у „пожежній” колекції.
Згодом на стелажах у кабінеті начальника СДПУ-13 знайшли місце майже 150 експонатів. Серед них – шоломи, каски, шишаки, пілотки, кашкети, паски і пряжки, робочий одяг, нарукавні знаки, парадна форма російських, польських, австро-угорських, французьких, радянських пожежних. Найстарішому експонату – понад два століття. Це австро-угорський шолом начальника підрозділу протипожежної варти. У колекції чимало й інших цікавинок, зокрема мідний знак російського міністерства шляхів сполучення, кокарди, стволи для рукавів. Є навіть діюча ручна помпа, виставлена при вході в адмінприміщення частини. Її привіз директор колишнього Кременецького цукрозаводу Ярослав Ожибко аж з-під Золочева (Львівщина). Налагодивши плідні контакти зі скупниками кольорових металів, до яких часто потрапляють предмети старовини, начальник за власний кошт викупляв раритети. Одного разу побачив потрібну річ у кафе, оформлене під старовину, а у однієї бабусі „розживсь” на шолом, котрий старенька використовувала як посуд для годування курчат.
Коли про хобі офіцера дізнались друзі, почали приносити у подарунок свої знахідки, з’явились експонати з Чехії, Болгарії, США, Фінляндії. А золота медаль „За заслуги на пожежогасінні”, вручена Юрію Корецькому в польському місті-побратимі Гіжецько (Мазури), – вияв вдячності сусідів за його внесок у розвиток двосторонніх професійних відносин.
Чотири роки тому офіцера підвищили у званні та призначили начальником аварійно-рятувального загону Рівненського головного управління МНС. Турбот додалось, та підполковник не забуває про своє хобі. На теренах Волині й Рівненщини немає такого зібрання в жодному підрозділі МНС. Знаючі люди стверджують, що такі експонати могли б прикрасити виставку Київської галузевої академії, Львівського інституту пожежної безпеки. Недарма за колекцію скупники старовини йому пропонували легковий автомобіль. Та пан Юрій планує обладнати музейну кімнату в приміщенні аварійно-рятувального загону, що має невдовзі зводитись на вулиці Набережній. Правда, частину зібрання залишив у Дубні, де його наступник Микола Домарицький теж мріє про музейну кімнату. Бо, скажімо, в Польщі при кожній пожежній частині вони є.
Підполковник сподівається, що вдасться придбати манекени для одягу, оформити вітрини з раритетами. Пригадує, „пожежна” колекція в Дубні слугувала підмогою школам у військово-патріотичному вихованні: сюди вчителі початкової військової підготовки водили учнів на екскурсії. Віриться, що невдовзі такі екскурсії можна буде проводити і в обласному центрі.
Василь ЯНОШІ,
Дубно-Рівне.
На знімках: колекціонер Юрій Корецький. Ідею створення музею підтримує очільник рятувальної служби області генерал Микола Красько.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору