З конверта

Я тебе не бачила сьогодні
Я тебе не бачила сьогодні,
Сонце заховалося на мить.
Світ для мене став таким холодним,
І ця мить повільно так біжить.
Друзі, радість і пісні у серці...
Світ прекрасний, та тебе нема,
І для тебе у душі відкриті дверці,
Та заходить в них лише зима...

Припорошило інеєм дороги
Припорошило інеєм дороги,
Припорошило інеєм любов,
Ми так схожі, але й різні трохи,
Я самотня, адже ти пішов.

Припорошило інеєм дерева,
А разом із ними й ніжні почуття,
Ти не знаєш сам, що тобі тут треба,
І шукаєш нереального життя.

Припорошило інеєм стежини,
Побіліло ясне небо за селом.
І простить тобі всі твої провини,
Я зумію. Тільки... хочеш ти цього?

Припорошило інеєм дороги.
Любов накрило снігом до кінця,
Забило снігом під самі пороги,
Лишився біль у молодих серцях.

Припорошило інеєм дороги,
Накрило снігом поле за селом,
Ми так схожі, різні зовсім трохи,
Тільки не судилось бути нам разом.

Я люблю цей край
Я люблю цей край, де народилась,
Край, де, наче квітка, розцвіла,
Край, де в серці пісня зародилась,
Край, де море ласки і тепла.
Я люблю цей край, де я зростала,
Де ловила щастя на ходу,
Край, де вперше ніжно покохала,
Кращої землі я не знайду.
Я люблю Горинь під синім небом,
Я люблю цей край полів, лісів,
Я люблю наш древній Степань —
Край добра і вічної краси.
Юля Марчук, учениця 8 класу Степанської ЗОШ.