Подвійна енергетика любові

Про своєрідний хорупанський феномен якось розповів секретар сільської ради Василь Лукащук. А полягає дивина в тому, що у 1960 році у населених пунктах сільської ради з’явилося на світ аж чотири пари близнюків! Ні до цього високосного року, ні пізніше такого високого рівня народжуваності в цих селах не було – тут тоді на світ з’явилося 75 хлопчиків і дівчаток. І в цьому хорі малюків партію близнюків виконували Петро і Павло Шендери, які, власне, і започаткували “династію” близнюків 1960 року – вони потішили своїм народженням маму Віру, тата Лаврентія і старшого брата Володю.
Із появою на світ Петра і Павла пов’язана кумедна історія. Хлопчиків із пологового відділення центральної районної лікарні у батьківську хату відвозив колгоспний водій-холостяк. Так сталося, що поблизу домівки у нього “заглох” автомобіль. Маму із синочками шофер провів у своє помешкання, аби не мерзли на морозі, а сам узявся лагодити машину.
ДЩоки Микола на вулиці “розв’язував автомобільну головоломку”, у хату зайшов його вітчим. Угледівши двох малюків на ліжку і підключивши бурхливу власну фантазію, притиснув руки до грудей і, звівши погляд до неба, давай причитати:
– Ой Миколо, що ж ти наробив! Жінки не маєш, а з дітьми устиг!
Першого весняного місяця 1960 року у сім’ї Василя і Євгенії Логвинюків, які вже мали синочка Віктора, народилися красуні-близнючки Алла і Світлана.
Двадцять третього квітня у М’ятин на подвір’я Сергія і Марії Гогонів завітали аж два лелеки, які благословили подружжя крихітками Володимиром і Миколою. До речі, лелеки особливо облюбували цю сім’ю, бо окрім близнюків тут підростали ще три козаки – Федір, Віктор та Олексій.
А в перший день останнього літнього місяця Петро і Надія Андрієнки із Хорупаня у капусті знайшли двох красенів–синочків Володимира і Михайла. Цю невимовну радість із батьками розділила донечка Оля.
Перша вчителька хорупанських близнюків Людмила Броварницька із вогником в очах пригадує своїх вихованців. Щиро зізнається, що Петрика і Павлика, а також Володю з Михайликом ніяк не могла відрізнити. Та й нині іноді може їх плутати. Не дивно, що на уроках траплялися кумедні ситуації, коли Павло Шендера відповідав за себе і за брата. А ось у Володі і Михайла Андрієнків своя весела історія: якось по черзі зустрічалися з дівчиною, а вона, сердешна, вважала, що до неї залицяється один з них. До речі, пані Людмила пригадує, що коли у братів дещо більше від учнівських стандартів відростало волосся, то Володю Андрієнка розпізнавала за своєрідною хвилькою чуба. А ще вчителька, яка вводила у світ знань три пари близнюків, із почуттям гідно виконаного освітянського обов’язку запевняє, що усі вони навчалися добре.
Цьогоріч нашим героям виповнюється п’ятдесят. По-різному склалися їхні долі. Петро і Павло Шендери залишилися у Хорупані. Михайло Логвинюк мешкає у Дубно, його брат Володимир – у столиці Латвії Ризі, але обидва не зраджують юнацькій мрії – морю. Алла Логвинюк останні роки мешкає в Італії, а її сестра Світлана – у столиці України.
На жаль, скупа доля обділила літами і веснами Володимира Гогона – він відійшов за межу вічності. Відтак його брат Микола, як кажуть, живе за себе і за Володимира. До речі, крім близнюків із “урожайного” 1960-го року далеко за межами району лунає слава про журналістський талант Лідії Шевчук, упевнено торує освітянську стежину учителька молодших класів з Острієва Людмила Міцюк, на Волині дітвору до дивосвіту геології долучає Тетяна Івчик…
Василь Лукащук розгадку хорупанського феномену 1960 року пояснює тим, що в кінці п’ятдесятих років минулого століття у Хорупані та й в інших селах на святі життя замовляла музику молодь, яка мала роботу і заробітки, а душу їй заповнювали любов, надія та оптимізм. Ну, а здавна відомо, що зі взаємної любові народжуються діти. А чому близнюки? Очевидно тому, що у хорупанців подвійна енергетика любові…
До речі, перші близнюки в історії Хорупаня – Петро і Павло Деркачі народилися кількома роками раніше за своїх односельців “зразка” 1960 року.
Віталій ТАРАСЮК,
Млинів.