Рівне:

Створення та просування сайтів

Прибульці з віртуального світу

Таке життя 18-бер, 2010, 10:059 prov 1 224
На годиннику 7.45. Пора залишати тепле гніздечко, пити запашну каву з молоком та корицею і спускатися з небес на землю. Монітор привітно підморгує, запрошуючи поринути у мальовничі пейзажі вивержених вулканів. Опинившись на своїй сторінці, знову бачу новенького гостя: “Привіт, красунечко! Що робиш на теренах цього сайту?” “Те саме, що й ти, тільки не задаю зайвих запитань”. “В такому разі продовжимо розмову в кафе?” Після рекламної паузи: “Обов’язково”...
Сиджу собі і думаю: не так давно наші батьки бігали на танці і знайомилися у романтичних місцях, а сьогодні всесвітня павутина - це і танцмайданчик, і домашній кінотеатр, і магазин з усіма видами обслуговування, і мобільний зв’язок, і взагалі дзеркало, що відображає сучасність. Однолітки, однодумці і просто любителі географії збираються тут. Головне - не підхопити вірус, бо люди в білих халатах не дадуть ради, хіба що “doktor web”. МОЗ попереджає: цілодобове натискання на клавіші порушує роботу головного мозку...
Нежданий телефонний дзвінок налаштовує на хвилю “Київстар” та водночас дивує. Ледь встигаю підняти слухавку: “Нi baby!” Усвідомлюю за одну мить – мова не співзвучна з моєю. На ходу згадую увесь словниковий запас англійської, але після розмови розгублююся ще більше. Звертаюся до подруги за порадою, що робити: один знайомий прилетів із Лондона з метою зустрітись. “Нічого собі фарт, наводь марафет та в бій”, - тоном знавця каже вона. Вислухати все до останнього слова – вислухала, та все-одно зробила по-своєму. Емоції потихеньку йшли на спад, і це дало змогу налаштуватися на прелюдію душі. Морально я не готова, англійська кульгає, при чому, на обидві ноги, і взагалі, що це за приїзд без попередження? Нікуди я не піду, зосереджусь на кросворді і крапка.
...Протягом шести місяців перебування у віртуальному просторі побачила якщо не увесь світ, то половину точно. Туреччина – дамочка в парео з натяком на свободу і вседозволеність. З турками краще не заводити дискусію, співрозмовники абсолютно нікудишні, п’ять слів про життя, а потім починається “синдром творчої потенції”. Не важливо, блондинка ти чи брюнетка, аби симпатична, кров з молоком, і сто відсотків – не відчепляться. Найцікавіше – самі не їдуть, лише запрошують. Щоправда, деякі готові організувати турпоїздку за свій рахунок. Але запевняю, шкірка вичинки не варта. Одного фана 15 разів видаляла і 15 разів він з’являвся на горизонті. Така собі турецька наполегливість – не знає слова “ні”.
Італійці далеко не відійшли від представників “гарячої” нації, словом, донжуани вищого гатунку. Здатні на подвиги, але під яким соусом: спочатку обід при свічках у шикарному ресторані, і, як правило, десерт – мається на увазі готель, нехай навіть п’ятизірковий, суті справи не змінює. Золоті гори наобіцяють і на жодну не зійдуть.
Прибалти володіють абстрактним мисленням і своїм баченням світу зацікавлюють. У переважної більшості добре розвинена фантазія з кришталевим відблиском романтики. Поводять себе по-джентльменськи. Мати друзів серед них – одне задоволення.
Виявляється, англійці найбільш холодні і... непередбачувані. Ніколи не знаєш, що за сюрприз вони зроблять. З точки зору влади Британія відрізняється від багатьох країн. Монархія надає їй шарму. Древні традиції укоренилися в життя, англійці живуть заможно, і, мабуть, тому підносять себе на п’єдестал...
...Проходить ще шість місяців. Таксі зупиняється біля затишного ресторанчика, де подають м’ясо на будь-який смак і фірмову піцу. Молодий шатен замовляє столик і запрошує мене на обід. Цього разу я охоче погоджуюсь на зустріч із іноземцем, тим паче, спілкуючись з ним, хай навіть позаочі, не відчувала ніякої омани і про його вояж була поінформована заздалегідь. Вдягаю свій новий в’язаний берет, коротку шубку з пухнастого звіра, чоботи на доволі високих підборах і з гарним настроєм випурхаю на двір. Зима лютує, посилаючи снігові кульки з неба. Пальці на руках і ногах задубіли, доки добігла до центру міста. Бачу, гість чекає на мене з букетом улюбленних квітів і з усілякими ласощами, перед якими я частенько змушена вмикати червоне світло, дбаючи фігуру і взагалі про здоровий спосіб життя. Так чи інакше, знаки уваги отримувати приємно. Його яскраво виражений акцент помічає офіціантка, та це не завадило зрозуміти, що він слов’янин - словак. Не буду вас втомлювати нашим замовленням та бесідою, лише скажу: язик під майонезом припав до смаку, як і атмосфера. Компанійський чоловік поводив себе чемно, щоправда, трішки примхливо стосовно їжі. Власне, яким він був на полях “нету”, таким і з’явився у реальному просторі.
Бачите, світ перетворився на велике село, до вікон якого зазирнути може будь-хто, а при великому бажанні і переміститись з одного кінця в інший...
Ірина ПУЧКОВСЬКА,
Рівне.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору