Рівне:

Створення та просування сайтів

На Великдень — до ікон

Особливий погляд 08-кві, 2010, 10:119 prov 1 125
У хату до Євгенії Попович, мешканки села Повча, що на Дубенщині, йдуть люди з різних куточків Рівненщини. Ще й діточок з собою ведуть. Всі хочуть преклонитися перед давніми образами, з якими сталося диво – столітні ікони, які передала у спадок матір пані Євгенії, повністю оновилися. Люди, що прямують до обійстя жінки, переконані, той, хто вірить, теж здатен відчути оновлення в душі. Сама ж господиня впевнена, ці образи можуть дарувати зцілення
…У кімнаті на чисто вибіленій стіні – два невеличкі образи у стрічках. Господиня навмисне розмістила їх не на покуті, а так, щоб кожен міг підійти, приклонитися. А стрічки – це дяка від тих, хто тут уже побував. Частину таких дарунків пані Євгенія вже передала у церкву, однак люди приходять з усіх сторін. Ось на Великдень чекали гостей із Корця, з Острога. І багато хто хоче залишити щось біля образів.
“Ці ікони ще з 1897 року. Їх із Почаєва привезли. Це мамине благословення, яке дісталося їй, мабуть, ще від бабусі. Вона з ними вінчалася, – розповідає пані Євгенія, розправляючи рушничок біля образів. – Коли ми жили ще на хуторі, мама просила мене, щоб як матиму свою хату, забрала ікони туди”. Жінка так і вчинила. А столітні образи, на яких тоді було годі щось розгледіти, поклала на горищі.
Багато часу з тих пір пройшло. Євгенія поїхала на заробітки. А коли повернулася, їй почала снитися матір. “Марилося, що ми ще на хуторі, хату побілили, я ставлю на стіл букетик квітів, а мама все каже, щоб я подивилася, що в мене на горищі, – згадує жінка. – Такий сон я бачила не один раз. Зрештою, пішла я таки на горище – прибрати хотіла. То був ранок. Почала перекладати речі, аж раптом щось ніби сяйнуло. Спочатку подумала – сонце сходить. Та воно у той час вже давно було на небосхилі. Аж тоді ікони побачила. Я очам не повірила – вони золотом відливали, а були ж, як сира земля”.
Жінка знесла їх у веранду. Там і залишила. Ікони де-не-де все ще були темними. Та поступово вони оновлювалися. У той час на склі з’являлися дрібні краплинки, ну зовсім як ранкова роса, згадує жінка. А потім сусідка принесла рушничок, який вишила до ікон. Сказала, що то пожертва. Після цього на образах замінили рамки, освятили й повісили у хаті. У неділю коли правилося в церкві, жінка понесла їх у храм – так порадив священик. Приклонитися до диво-образів могли всі прихожани. А потім жінка знову забрала їх додому – це ж сімейна реліквія.
“Бачите, ікона, на якій Богородиця з немовлям, стала наче золотою, а образ святого має мідний відтінок. При використанні одного окислювача такого ефекту не було б, – пояснює чоловік, що прийшов подивитися на образи разом із донькою. – Та й поверхня тут рельєфна. Так відреставрувати її було б складно”.
Тим часом люди запевняють, ікони видно навіть у темряві. “Мої внуки, що приходили увечері, казали, що образи сяють як зорі, – розповідає господиня. – Їх спершу і сфотографувати не можна було – знімки виходили засвічені”.
Тепер же образи оновилися повністю. Жодної темної плямки на них не побачиш. А в кімнаті, де є ікони, й дихається легше. Сама ж господиня переконана – образи оновилися на добро. Це гарний знак. Це дарована благодать. “Повернувшись із заробітків я занедужала. Звернулася до лікарів. Вони переконували, що потрібна операція, – розповідає жінка. – Коли ж оновилися ікони, я молилася біля них. Не знаю, як так сталося, але сьогодні лікарі кажуть, що мені можна обійтися без операції”. Та й ті, хто приходить сюди, переконують, що почуваються краще. Тут і біль тамується, і недуга минає, і на душі легше стає.
“До нас і родичі приходили, й із міста приїжджали,” – пояснює Євгенія. Ті ж, хто приходить подивитися на образи, переконані диво може трапитися й із ними.

Тетяна КУШНІРУК,
Дубенський район.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору