Рівне:

Створення та просування сайтів

Поїзд – не бочка, люди – не оселедці

Актуально 10-бер, 2005, 15:409 prov 1 177
Так, напередодні вихідних, у суботу 5 березня мені довелося добиратися додому дизелем-поїздом сполучення Здолбунів – Сарни, що відправлявся з Рівного о 13 годині. Ставши очевидцем, і вкотре відчувши на собі “якість” приміських перевезень, мушу сказати, що в такому дискомфорті я ще не їздила ніколи. Цього не заперечать і ті, кому довелося запихатися в поїзд того дня. Уявіть собі: море народу (додому їде чи не половина студентства Рівного), потяг добряче запізнився, мало того, він прибув з мінімальною кількістю вагонів.

Люди, які вважали, що на дизель запізнюються, стрімголов бігли на поїзд. Працівники залізниці із червоними пов’язками нагадували про білети, а тим, хто бажав проїхатися “зайцем”, чи не встиг купити квиток, показували дорогу до кас. Певна річ, пасажир має бути з квитком. А ще, пасажир має право на комфортний і своєчасний проїзд. Про останнє, вочевидь, залізниця не подбала.

Отож, “обрізаний” поїзд прибув. Почався його справжній штурм. А що пасажирам залишалося робити? Адже, придбавши квиток, вистоявши на морозі, вони збагнули, що в салон доведеться пропихатися, як кажуть, по головах. Бо як не запхаєшся сам, то запхається хтось інший, а ти з білетом залишишся на вулиці. Прикро і водночас смішно, але було й таке: в туалет запхалися три чоловіки і задоволено посміхалися. Авжеж – краще вільно стояти в туалеті, ніж в тамбурі, де тобі обтопчуть ноги чи придушать так, що нема як дихнути. Велосипед хлопцям в салон вдалося занести лише на половину, інша половина залишилася за дверима. На постійні благання стоячих в тамбурі пройти в салон, люди погоджувались не охоче. Проте і в середині потягу було не надто просторо, як для комфортної їзди. Бачу, мати зайшла, а дитина бігає від одних дверей до інших, намагаючись бодай кудись впхнутися.

Потяг дав сигнал, що пора рушати, а надворі... ще кілька десятків людей. Тоді машиніст застосував попереджувальний сигнал, що поїзд їде і почав закривати двері, адже й так запізнювався.

Навіть ті, кому “пощастило” запхнутися в тамбур, не припиняли приборкувати у собі злого звіра і лаяти невідомо кого. А хто в цьому винен? За що платимо гроші? Чому ми, пасажири, їдемо додому отак?

Можливо, відповідальні особи за перевезення пасажирів звернуть увагу хоча б на смертельний випадок, що стався на Івано-Франківщині у місті Коломия. Там хлопчина просто вилетів із переповненого потяга прямо під колеса, і загинув. Друзі потерпілого уже на поїзді не їздять. А що буде завтра?

Влада ВЛАСОВА,
Рівне.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору