Останні новини

Рівненщина: місцеві громади отримали 2,9 млн. гривень від на ..

Протягом 2017 року до місцевих бюджетів Рівненської області надійшло 2,9 млн. грн транспортного пода ...


У Гощі відкрили новозбудований корпус дитсадка «Малятко»

У сучасному приміщенні розмістяться дві дошкільні групи на 60 місць.Для дітей обладнали великий спор ...


На грип та ГРІ за тиждень захворіло 5 тисяч жителів Рівненщи ..

У Рівненській області за минулий тиждень на грип та ГРІ захворіло 5 тисяч 203 людини.Це на вісім сот ...


Прокуратура Рівненської області забезпечила фактичне поверне ..

На виконання рішення Дубровицького районного суду Рівненської області, яким підтримано позицію проку ...


Історичні фото та документи: у Рівному запрацює виставка до ..

«100 років боротьби. Українська революція 1917 – 1921» Виставка під такою назвою запрацює в Державно ...


У музеї Рівного покажуть портрети 110 добровольців

22 січня у Рівненському обласному краєзнавчому музеї відкриється виставка «Портрети добровольців на ...


За втручання прокурорів Рівненщини поновлено права 1 877 діт ..

Органами прокуратури Рівненської області вживаються комплексні заходи щодо захисту прав дітей у крим ...

 
Брати Капранови побували в Рівному
Переглядів Переглядів: 1067  Обговорень Обговорень: (0) 20-05-2010, 09:47
Брати Капранови побували в Рівному


Кібернетики за освітою, українські видавці, письменники, публіцисти, громадські діячі і просто брати-близнюки Капранови відвідали Рівне. Зустріч відбулася у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені акад. С. Демянчука.
У невимушеній атмосфері брати поділилися секретами видавничої справи, розповідали про свою творчість, читали уривки зі власних книг, охоче відповідали на запитання і навіть фотографувалися разом із слухачами «імпровізованої лекції».
- Чому ви вирішили займатися видавничою справою?
- З дуру! (посміхаються – авт.). Просто не уявляли, що це таке, а книжки писали. Якби знали цю кухню, то ніколи в житті не взялися б за видавництво. Насправді ми були змушені це зробити, бо тоді ніхто, крім нас, таким не займався. Коли жили у Москві, на початку 90-их почали писати свою першу книжку “Кобзар 2000”.
Працювали над нею 10 років. Дописували вже у Києві, куди переїхали 1998 року. Опинившись у столиці, ми застали тут книжковий голодомор. Видавництва не друкували українських книжок, книгарні їх не продавали. Звичайно, не можна було й сподіватися на те, що хтось опублікує нашу книжку. І ми вирішили взятися за видавничий бізнес. Перший наш книжковий проект – каталог книжок поштою “Книгоноша”. 1998 року ми зібрали з усіх видавництв книжки українською мовою, які були на складах, незалежно від року видання. Назбиралося 600 найменувань, усі вони ввійшли до першого каталогу. Отже, 1998 року в Україні існувало лише 600 назв книжок українською мовою, це засвідчено документально. 1999 року ми разом із телеканалом 1+1 та шоколадом “Корона” організували перший конкурс української гостросюжетної літератури “Золотий Бабай”. Переможцем став роман Василя Шкляра “Ключ”. А вже 2000 року стартувало видавництво “Зелений пес”. Першою книжкою, яку ми видали, став роман Леоніда Кононовича “Я, зомбі”. А у 2001 році нарешті вийшов наш “Кобзар 2000” з ілюстраціями Владислава Єрка. Нам пощастило – ми не вивчали українську мову у школі. Були звільнені за станом здоров’я як від зайвого предмету. І саме завдяки цьому не встигли зненавидіти українську літературу, як більшість школярів. Ми вчилися на власних помилках, досліджували, чого хоче читач, якою має бути книга, щоб її купили, і хто ніколи не придбає те чи інше видання. Дійшли висновку, що один і той же текс, але під іншою назвою користується різною популярністю серед читачів. Це стосується і обкладинки, адже адресатність кожної книги має відповідати її зовнішньому вигляду. Найстрашніше у видавничому бізнесі - помилитися із читачем, тобто текст розрахований на одну аудиторію, а обкладинка - на іншу. Тому назви книгам видавництва дають самі, окрім випадків, коли автор гіперпопулярний, адже вдала назва - це інструмент видавця
- Чи важко в Україні займатися видавництвом книг?
- Видавати книжки в Україні не варто, тому український видавець має бути хитрим та творчим, щоб займатися цим. Адже це підпільна боротьба за прилавки в крамницях, і виграє той, хто краще знає потреби аудиторії, вміє зацікавити і втримати.
- Які книги ви друкуєте?
- Ми видаємо книги різних жанрів, різних авторів. Адже це розраховано на різну аудиторію. Хоча, відкриємо секрет - в Україні більше читають жінки. Проте ми видаємо книги не лише для них, а й для дітей, для чоловіків, ліричні, бешкетницькі твори, публіцистику, але в основному це все ж художня література.
- Як ви шукаєте авторів, яких публікуєте?
- Зараз, ми вже знаходимося на тому етапі, коли автори самі до нас приходять. Ми розпочинали цю справу 10 років тому, коли в Україні взагалі нічого не видавали. Тому до нас прийшов Шкляр, Дяченки. Можна сказати, що нам просто пощастило, адже вчасно опинилися у потрібному місці.
- Які критерії до текстів, які ви друкуєте?
- Рукопис має підходити для аудиторії, на яку націлене видавництво. Якщо текст відповідає рівню – ми його видаємо.
- Чи всі книги свого видавництва ви читаєте?
- Ми не читаємо книги, які видаємо (посміхаються – авт.). Адже вміння абстрагуватися від власних уподобань і задовольнити попит аудиторії – головне у цій справі. Видаємо літературу для дітей – її якось соромно читати (посміхаються –авт.). Література для жінок теж не приваблює. Проте наші діти перечитали всі дитячі книги, видані нами, а дружини - всі жіночі.
- Які книги ви любите читати?
- Це, напевно, найскладніше запитання... Тому що як видавці мусимо читати ті рукописи, які надходять у видавництво, як письменники - всі твори колег, а як люди ми зараз в основному читаємо першоджерела, документальну, історичну літературу, а також товсті романи. Такого явища фактично нема в Україні, майже немає школи роману і дуже цікаво, чому? Тому читацьке навантаження у нас велике. Ми читаємо одну і ту ж книгу по декілька разів з метою розібрати її на шматки і дізнатися, з чого ж вона складається.
- Чим відрізняються європейські книги від українських?
- Перш за все ціною і тиражем. З точки зору якості і креативну провідні українські видавництва не гірші, ніж зарубіжні. Проте українська книга видається для людей з особливими потребами - українці хочуть читати україномовні книжки. Це не погано, але це обмежує книгу і робить її менш доступною для широкого загалу. Тобто українські книги видаються лише для українців.
- Чому ви вирішили писати свої книги?
- Спочатку ми взялися за перо, а потім стали видавцями. Першою нашою книгою є «Кобзар 2000». Судячи з того, що ми написали її, потім продовження до неї, а зараз закінчили ще одне продовження, то це, напевно, наша головна книжка. Хоча, можливо, ми ще напишемо щось таке хороше і велике.
Вікторія РИЧКО,
Рівне.
Джерело:
Тегі: Рівному, побували, Капранови, Суспільство

 
Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом
Створення та просування сайтів
 
Тегі
Івано-Франківська область, Актуально, Волинська область, Житомирська область, Закарпатська область, Кримінал, Культура, Львівська область, Новини Рівного, Провінційка, Рівне, Рівненська область, Рівненської, Рівненщині, Рівненщина, Рівненщини, Рівному, Спорт, Суспільство, Таке життя, Тернопільська область, Україна і світ, України, Хмельницька область, Чернівецька область, Що новенького?, бюджету, викрили, виявили, гривень, затримали, людей, новини, області, понад, портал новин, порушення, прокуратури, служби, чоловіка

Показати всі теги

 

 

ГОЛОВНА ЗВ`ЯЗОК РЕКЛАМА RSS
Студія веб-дизайну "Провінційка"     Наповнення © 2006-2017 рiк. Газета «Провінційка». Всі права на авторські матеріали належать газеті «Провінційка».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Провінційка», а при передруку в інтернеті - з активним гіперпосиланням на provinciyka.rv.ua. Адреса для листування з редакцією: info@provinciyka.rv.ua
Вгору