Хоч і не став Юра водієм

Останнім часом ЗМІ повідомляли про унікальні операції, здійснені медиками. У відділенні хірургії судин Херсонської міської лікарні десятирічному хлопчикові пришили руку, відрізану саморобним картоплезбиральним міні-комбайном…


Його ровесникові в Чернівецькій області трансплантацію правої руки зробили в Києві… Упродовж шести годин тривала операція у Львові, де хірурги зшивали судини, нервові закінчення та міліметрові сухожилля. Завдяки оперативному траспортуванню потерпілих і майстерності лікарів і 20-річний львів’янин, який травмував зап’ястя лівої руки на пилорамі, став рухати рукою, помаленьку згинати лікоть, ворушити пальцями. За прогнозами медпрацівників, такі пацієнти з часом зможуть працювати пришитими кінцівками.
Аналогічний випадок трапився років двадцять тому на Рівненщині. Не тільки ­столдичні медики здатні на професійний подвиг. До речі, про трагедію, що трапилася у невеличкому селі Бранів Корецького району, також писали газети від районної до республіканських.
Шестикласник Юра Борисюк того літнього вечора займався звичними домашніми справами. Дванадцятирічний хлопчик, ріжучи бурякову гичку, на якусь хвильку втратив обережність, повернувся боком до січкарні – ножі вмить захопили полу піджака. Виставив інстинктивно, аби захиститись, праву руку. І немилосердний біль пронизав усе тіло. Відчайдушно закричав. Вискочив із хати батько, схопився за голову: кисть лежала в нарізаній гичці. Не розгубився пан Петро, відразу перевязав скалічену руку і наказав дочці-десятикласниці Любі відірвану кисть покласти до сумки, замотавши в хустину. Через кілька хвилин батько з сином були на шосе. Один за одним пролітали легковики, обминаючи чоловіка, який відчайдушно махав руками. Та світ не без добрих людей: літнє подружжя з Білої Церкви допомогло.Коли вони зупинилися, то швидко зрозуміли, що й до чого. Здається, ніколи ще так довго не долали 20-кілометрову дорогу від Бранева до Корця, доки Борисюки не опинилися у райлікарні. Завідувач травматологічного відділення Богдан Швед розпорядився одразу охолодити відірвану кисть (аби зберегти в ній залишки життя), призначив реанімаційні заходи. Зв’язався з обласною лікарнею, там швидко зібралися потрібні спеціалісти. З їхньою допомогою потерпілого доставили у Рівне, де його ретельно оглянули завідувач відділення судинної хірургії Олексій Гуч, лікар-травматолог Борис Денисюк.
Відгукнулись на біду і в Києві: „Можемо прийняти хлопчика в науково-дослідному інституті клінічної та експериментальної хірургії.”
Операція тяглася майже вісім годин. Столичні лікарі Сергій Фадєєв і Юрій Лісайчук зробили все, що від них залежало, аби зберегти дитині кінцівку. Три нерви потрібно було зшити та два пучки судин (променеву з двома венами і ліктьову з парою вен). Якби котрусь із них не зшили, то рука не могла б працювати. Зробили це вдало, аби не розвинувся тромбоз. А для цього слід мати знання не лише із загальної хірургії, але й з ортопедії, судинної та нейрохірургії.
Шість тижнів юний пацієнт перебував під наглядом столичних спеціалістів, потім щоміся приїжджав у інститут на консультації. Пришита кисть прижилася, та для відновлення функцій пальців потрібні були операції на сухожиллі. Щоб підготувати хворого до них, у Корецькій обласній фізіотерепефтичній лікарні йому призначили амбулаторний курс відновлювального лікування.
Зачастили в містечко газетярі. Оптиміст за натурою, Юра детально розповідав про життя-буття, ділився планами на майбутнє. Радоново-шавлієві ванни допомагали, як і масаж. Які тільки вправи за допомогою медиків не виконував, були заняття з гантелями, грушею. Рука не лишилася „дитячою”. І зараз її розробляють різноманітними фізичними навантаженнями. Вже пальцями помаленьку може брати легкі предмети. Після курсу лікування ретельніше засяде за підручники, бо таки чимало уроків пропустив. Живе хлопець у райцентрі у тітки Ганни, тимчасово навчається в Новокорецькій дев’ятирічці. Ким стане в майбутньому? Рука загоїться - шофером буде. З дитинства про цю професію мріє.
Відтоді пройшли два десятиліття. Поцікавився, як жилося у цей час герою газетних публікацій. Доля була не вельми прихильною до юнака з Бранева. Трагічно загинув батько (мати померла того року, як з сином лихо трапилося), то Юрій переніс 12 операцій - дві після шляхово-транспортної пригоди. Завдяки тітці Ганні Ящук закінчив у Житомирі курси механіків. Що з рукою? Відновленофункції пальців, хоч і не повністю. З мрією стати водієм, на жаль, довелося попрощатися, бо організм від хвороби та операцій ослаб, що негативно вплинуло на зір. Одне око довелося прооперувати. І особисте життя не склалося. Радує, що після таких потрясінь Юрій Борисюк не впав духом, не опустився, не спився. Краще бути корисним людям, лагодити побутову техніку, а зароблена копійка пригодиться пенсіонеру.
Василь ЯНОШІ,
Корецький район.