А що жде після виборів?

Шумить-вирує обласний ярмарок. На вулицю Набережну з’їхались не лише фермери та окремі дрібні сільгоспвиробники, але й кооператори з усіх куточків Рівненщини, сюди потягнулись живі струмочки міщан. Тут купите все, що душа забажає і дозволить гаманець.


Добре діло зробила влада, організувавши три велелюдні торговиська, щоб бажаючі запаслися необхідним на зиму: картоплею, цибулею, капустою, морковою, помідорами, буряками, консервацією, квашениною. Щоправда, продавці-аграрникии прагули реалізувати вирощене за діючими цінами. Покупці ходили вздовж рядів, шукаючи товар подешевше. Запримітив, що рідко брали, як було раніше, необхідне мішками - переважно повертались з ярмарку з наповненими сітками, сумками. Сподіваючись, що можливо, пізніше ціни будуть “божеські”.
Розрекламовані владою торговиська виконали половину справи. Був представлений широкий асортимент продукції, але ціни були далекі від минулорічних. Підійде до машини з картоплею і цибулею той же пенсіонер, поцікавиться вартістю і задумається: купляти необхідне, бо хто знає, що буде, чи зважити, що ціни “не ті”, кусаються, як висловився в Одесі сам Микола Азаров.
Непогану бульбу привезла із села Вітковичі, що в Березнівському районі, пані Марія. Всього три мішки – добріна, чиста, жовта з надрізаної аж крохмаль виступає. Але править 3,8 гривні за кілограм. Цікавлюся чому так дорого, адже поруч просять 3,5 або й 3,2 грнивні. Молодичка не губиться: “А ви підіть в “Еко-маркет”, там картопля коштує 4,69 гривні. Наша вирощена вручну “на гною”. Через місяць бульба не чотири, а всі шість гривень коштуватиме. Поліщук за свю тяжку працю хоче мати певну віддачу, тому не поспішає з вирощеним на ринок. Я б теж не продавала, та похолодало, дітям треба теплі речі прикупити”.
Пройшов тиждень-другий після ярмарку. Перегорнув газети. Не вельми бадьорий в них тон – як і раніше, на ринку кілограм другого хліба коштує 4,5-5 гривень, капусти, моркви, цибулі — в межах 4 гривень. За останній час на гуртовому ринку зменшився привіз картоплі, інших овочів.
Пригадується, пан Янукович у своїй передвиборчій програмі обіцяв сформувати “антикризовий продовольчий кошик”. Тобто мали бути захищені державою від цінових коливань соціальні продукти: хліб, овочі, олія, молоко, цукор, крупи. Що маємо насправді? За останніми даними Комітету держстатистики (за серпень) проти минулорічних ціни на хліб зросли на 9,6 відсотка, на овочі та олію – на 8,5 відсотка, а на молоко – аж на 28,1 відсотка. Гострі на язик земляки зауважують, що цінових коливань, як і обіцяв кандидат на пост президента, нині немає: повсюдна стабільність у тому сенсі, що вони щомісяця стабільно повзуть уверх.
Поміркуймо, чому на Поліссі, де завжди вирощували стільки картоплі, що могли цією культурою всю державу забезпечити, ситуація змінилася. Хоч цьогоріч бульби вирощено менше, її вистачить для області. Все впирається в ціну. За свідченням голови асоціації фермерів Рівненщини Дмитра Українця, вона мала б коштувати 3,5 гривні за кілограм. Та й перший заступник прем’єр-міністра Андрій Клюєв наголошує, що немає жодних причин для подорожчання продуктів харчування. Тоді як розуміти, що кілограм гречки коштує 12-14 гривень, підскочили ціни на рис, цукор? Президент Української аграрної конференції, голова ради підприємців при Кабміні Леонід Козаченко у всьому винуватить світову практику. Мовляв, зараз повсюди дорожчають продукти харчування через зростання кількості населення та скорочення виробництва. Ще й ображається чиновник, що ніде в країнах Європейського Союзу не заставляють керівників держави, крім України, коментувати таку ситуацію. Та земляки хочуть знати, що їм світить. Знаючі люди стверджують, ніби влада „відпустить” ціни після 31 жовтня. Навіть той же пан Козаченко переконує, що „ріст цін до кінця року на продукти зросте в межах 8 відсотків”.
Повернемося до картоплі. Із 15 мільйонів тонн частина „відпадає”: на корм худобі, втрати під час зими, врахується і низька якість. Ось що призведе до дефіциту. Надія на єгипетську бульбу? Але справа не у малому врожаї, спекуляції перекупників, небажанні дрібного виробника поділитися вирощеним. Можновладці на можуть дати ради ситуації – підвищення цін одныэъ галузі веде до обвалу в інших. І латання дірок, до чого вдаються найчастіше, не зарадить.
Валентин СУМЕНКО,
Рівне.