А подивитись там є на що: у чотирьох відділах - понад 3200 виробів за кількома номінаціями. Зокрема, прикраси, картини, квіти, сувеніри. Належать вони приватному черкаському колекціонеру, а зробили їх майстри Києва, Сімферополя, Санкт-Петербурга, Москви.
Експонати постійно поновлюються, каже консультант пані Світлана. – Перебралась виставка з Умані, що на Черкащині. У Рівному вперше виділили в окрему експозицію ікони з бурштину – поліського чудо-каменю.
Чим цікавляться відвідувачі? Дівчата припадають до лотків із перстеньками, брошками, ланцюжками, намистом. Хлопчаків не відігнати від брелоків, браслетів, японо-китайських фігурок. Дорослі примірюються до сидінь, що «помічні» при хворобах нирок, речей, які випромінюють позитивну енергію.
Ось підсвічник із змієвика. Якщо виріб у домі, - сюди ніхто не ввійде непоміченим зі злом, оберіг допомагає уникнути непотрібних емоцій. Несуть тепло й затишок в оселю котячі очки (соколині, тигрові, бичачі). Коли їх власнику загрожує небезпека, камені стають холодними та тяжкими.
Хіба можна твердити, що каміння холодне, мертве? Коли на одну з картин (виріб має 300 камінців, чимало деталей із пилу самоцвітів, коштує 1200 грн.) направити світло, то побачите водограй, гарні пейзажі, гру кольорів.
Із коротких інформацій про лікувальні та профілактичні властивості мінералів налічив аж двадцять «помічних» при хворобах. Поруч із загальновідомими, були й такі, про які дізнався вперше. Виявляється, нервові недуги допомагають здолати алмаз, золото, рубін, сапфір, топаз. А ще «помічні» нефрит, сідіан, цитрон...
Якими тільки епітетами не наділяли каміння. Схоже, найближчим часом воно зможе себе реабілітувати. Спостережливі дослідники вияснили, що камені не лише ... пересувається, але й дихають, бо валуни - не мертві, а живі істоти, що мають «серце й легені».
Отож, не завжди камінь у землі лежить, а у воді - потопає. Поблизу російського міста Переславль-Заліського добрих дві тисячі літ мирно почивав 12-тонний каменюка на вершині невеликого горба. Християни вирішили прибрати цю ще язичницьку реліквію: вирили яму, скинули її та засипали землею. Та через 15 років камінь ... з’явився з-під землі, поволі, але впевнено поповз до вершини горба. Вирішили його похоронити (на цей раз остаточно) у фундаменті дзвіниці, що зводили у сусідньому селі. Але коли валун перевозили замерзлим озером, лід проломився, він пішов під воду. А через рік почав рухатися по дну до заповітного горба. Діставшись до «історичної батьківщини», зупинився біля її підніжжя. Схоже, таки хоче дістатися до вершини.
Маємо й інші випадки. В Долині Смерті (Каліфорнія, США) в пустелі побачите хвилеподібні лінії, ніби невеликі й солідні валуни танцювали. Як не намагались експерти засікти, зафіксувати їх, та піддослідні не подавали ознак життя. Але досить було зняти спостереження, як камені відправлялися на прогулянку. Контрольні заміри давали вражаючі результати: від півметра до кілометра тяглися хвости за більшістю хитрунів. Вчені поки-що губляться в здогадках передумов дивного природного феномена.
А от французькі дослідники Ричард Демоні Бертран Екольє переконані: камені рухаються без сторонньої допомоги, бо це ... живі істоти, що мають ...серце й легені. Правда - процес їх діяльності не такий динамічний, як у людському світі. Тому “вдих” (діють легені) триває від трьох днів до двох тижнів, а “удих” серця відбувається упродовж цілої доби. До речі, це наслідки лабораторних пошуків, коли надчутливі прилади зафіксували слабку пульсацію у каменях.
Можливо, мав рацію Плутарх, коли писав про дивовижні камені, що лежали на дні ріки Євфрат і випливали, відгукуючись на звуки труби. Та й ірландська легенда гласить, ніби неподалік міста Тара тісно примостились два валуни, між якими навіть папір не можна було просунути. Але вони розступалися, аби пропустити й привітати короля.
Що не кажіть, а таки виставка збагачує духовно, підтверджуючи стару, як світ істину: в природі поки що багато незвіданого. І потрібно намагатись його пізнати, хоча б через вироби, в основі яких камені. Бо ж не за горами час, коли втратять свою афористичність такі звичні вирази, як «німий, немов камінь» чи «непорушний ніби камінь», «кам’яне серце», або «кам’яна душа».
Василь ЯНОШІ,
Рівне.
