Чи було в Яринівці язичницьке капище?

На околиці маленького села Яринівка, що входить до Грушівської сільської ради, видніється пагорб, із якого виступають брили світло-рожевого каменю м’якої породи. Зараз важко уявити, яким був початковий вигляд цього природного утворення, бо значна частина матеріалу вибрана, хоч на фундаменти він не підходить через крихкість і властивість вбирати вологу. Проте, гарні з декоративної оцінки камені вже прикрашають приватні торгові заклади й садиби, а батьки влаштували в місцевій річці „скелі” для стрибків дітвори у воду.

Та найцікавішим є те, що за розповідями місцевих жителів, невідомі заїжджі натрапили тут на камінь із загадковими геометричними знаками, яких природа не могла створити, і ніби то забрали в район для вивчення. Проте, слідів знахідки в районі немає, як, очевидно, і в області, через активізацію „чорних археологів”, а то й просто ділків, спритних до заробляння на екзотиці ландшафтного дизайну на подвір’ях багатих людей. А може, до появи сіл Грушівської сільради (перша згадка про саму Грушівку із 42-ма димами відноситься до 1629 року) тут було древлянське поселення, а пагорб із виходом каменю на поверхню, слугував язичницьким капищем з ідоложертовним олтарем?
Березнівський краєзнавець Віктор Боровець дотримується думки, що наше Полісся анітрохи не бідніше від інших регіонів України в історичному контексті – воно просто найменш вивчене. Сам ентузіаст, родом із села Бистрич, ще зі шкільних років , натрапивши на викопні рештки знарядь на протилежному березі Случа, відкрив давнє поселення – ровесник єгипетської цивілізації, про яке в такому означенні переповіли ряд газет. Він також встановив сліди 7 древніх городищ уздовж Случа, починаючи з Маринина. До речі, і сучасні села району згустилися вздовж Случа, причому одне з них закріпило назву Городище, інше – Князівна (раніше Князь-село).
На підтвердження думки краєзнавця скажу, що під час навчання на історичному факультеті користувався підручником з археології, який подавав відомості про дослов’янське житло у вигляді напівземлянки біля села Моквин Березнівського району і дослов’янське поховання в амфорі на території Гощанського району. На сьогодні достеменно встановлено, що межі найдревнішої у світі трипільської цивілізації доходили до Полісся, і зображення чоловічого й жіночого начала ”інь” та „янь”, яке приписується китайським міфам, зустрічається в трипільській орнаментації.
Зрозуміло, що відповідь на поставлене автором запитання мали б дати фахівці. А ще хотілося, щоб на сторінках „Провінційки” небайдужі до рідної історії люди, поділилися думками про сліди пам’яток древності на території нашого поліського краю. Любімо ріднокрай, що починається зі свого порога.

Перто ЖЕЛІНСЬКИЙ,
Березне.