Чотирикутник кохання

Геометрія тут ні до чого, але я розповім вам про чотирикутник. Любовний.

Ми завжди дивилися один на одного як друзі, тому що у той час, коли познайомилися, не були самотніми. Так ми і гуляли вчотирьох: я зі своїм хлопцем, і він з дівчиною. Невпинно наближалися випускні іспити і вирішення найважчого питання для всіх випускників: у який навчальний заклад вступати. Мій (вже колишній) хлопець мав їхати на навчання до іншого міста. Але тоді ми вирішили бути разом. Таке собі «кохання» на відстані.

Зайве казати, що бачилися ми рідко. Але часто я бачилася з Сашком, оскільки він обіцяв наглянути за дівчиною найкращого друга...

Одного дня ми йшли кудись у справах. Було холодно, і Сашко взяв мене за руку.

Йшли і мовчали, бо тоді слова були не потрібні. А потім постало питання: як усе їм розповісти. Ми сиділи, пили каву. Проходили люди і не знали, що поруч з ними народилося нове кохання. І це кохання потребувало уваги і сміливості з нашого боку. «Потрібно боротися за своє щастя, — сказала мені одна людина. — А може, це – твоя доля...»

І звідки стільки кохання взялося за кілька днів, адже знали ми один одного більше двох років? Не знаю. Кажуть, що свого щастя на чужому горі не побудуєш, але... Справді, якщо думати про всіх, хто залишиться нещасним, то й сам станеш таким же. Та чи не були б ми більш нещасними, якби продовжували обманювати їх, а в першу чергу — себе?

Оксана М

Рівне