Рівне:

Створення та просування сайтів

Три містичні історії

Незвідане 12-бер, 2008, 17:129 prov 8 809
Невеселі вечорниці


“Гадання – не від Бога, воно – від нечистого”, — до такого висновку дійшла рівнянка Оксана, яка вважає, що й донині вона спокутує вину за події двадцятирічної давності.
— Колись ми з подругами гадали на старий новий рік, — розповідає пані Оксана. – Зібралися втрьох у старій нежилій хаті, зробили із дзеркал так званий коридор і по черзі в темній кімнаті видивлялися свою долю. Першою пішла гадати я. Вдивляючись у дзеркальну далечінь, побачила обриси симпатичного чорнявого юнака, який доброзичливо посміхався мені. За правилами гадання, в ту мить потрібно було задмухнути свічку і перехреститися. Та я вирішила побачити, що буде далі. За кілька секунд обличчя юнака стало чітким і виразним, я навіть побачила невеличку родимку на його щоці. І раптом з жахом помітила у нього на голові невеличкі ріжки. Перелякавшись, вибігла з кімнати і порадила подругам припинити гадання. Та Галина, моя найближча подруга, була налаштована рішуче, їй було вже 25 років і вона хотіла дізнатися, чи судилося їй взагалі вийти заміж.
У чорному коридорі подруга побачила зловіщий хрест, що плив по воді. Після цього наша третя подруга Наталя взагалі не захотіла гадати. Пригнічені, ми розійшлися по домівках і за кілька днів забули про гадання. Згадали про нього одного літнього дня, коли в двір забігла перелякана молодша сестра і мовила: ”Галя…втопилася…” Від горя, жаху і незвіданої тривоги я не знаходила собі місця, звинувачуючи в усьому ту ніч гадань…
Через кілька років я вдало вийшла заміж за білявого хлопця і дещо призабула про те злощасне гадання, щиро надіючись, що смерть подруги і видіння в новорічну ніч просто безглуздо співпали. Та через п’ять років щасливого сімейного життя в автокатастрофі загинув мій чоловік, дітей у нас не було і я залишилася зовсім одна. А одного разу до організації, у якій я працювала, прийшов новий співробітник. У мене тоді немов мурашки по тілу поповзли: він був точною копією того юнака, якого я бачила в дзеркалі двадцять років тому. Навіть родимка була на тій же щоці…
Володимир, так його звали, почав проявляти до мене симпатію вже з перших днів нашого знайомства. Він виявився дуже вихованою і чуйною людиною. До того ж, Бог не обділив його вродою. Я почала зустрічатися із ним, через рік нашого знайомства він запропонував мені одружитися. І от тепер я божеволію від неможливості зробити правильний вибір. Я дуже кохаю Володимира, хочу бути поряд із ним. Та коли ми залишаємося наодинці в темноті, мені чомусь постійно ввижаються зловіщі ріжки на його голові…

Не судилося їй довго жити


У всі часи людину цікавило майбутнє, хотілося хоч краєм ока заглянути у недосяжне завтра і передбачити свою долю. І, відповідно, в усі часи з’являлися гадалки, провидиці, медіуми. Одна жінка, заглянувши в своє майбутнє, почула жахливі слова: “Твоя дитина проживе не більше двадцяти п’яти років”. Як не дивно це звучить, але ці слова принесли жінці довгоочікуваний душевний спокій .
Цей випадок трапився у сусідній Тернопільській області. В одному із сіл жила жінка із донькою. Дванадцятирічна донька дуже страждала від ревматизму. Дитину мучили страшенні болі в колінних суглобах, не допомагали жодні ліки. Хтось із односельчан порадив народний спосіб лікування ревматизму: бензинові ванни. В той час була холодна зима. Мама підігріла бензин, налила його у відро і посадила біля печі доньку гріти у ньому хворі ноги. Поки дитина приймала бензинові ванни, жінка пішла доїти корову. Раптом пролунав жахливий крик доньки. Перелякана мати вбігла в дім і побачила, що дитина перетворилася в живий факел. Врятувати життя доньці не вдалося. Після похорону згорьована мати мало не збожеволіла, весь час звинувачувала себе і навіть намагалася накласти на себе руки. А якогось дня вона почула, що у сусідньому районі живе провидець, який передбачає долю людини за фотографією. Жінка взяла фото, на якому була її донька у трирічному віці, і поїхала до провидця. Не кажучи йому, що дитини вже немає серед живих, попросила, щоб передбачив їй долю, навіть якщо й нещасливу. Уважно вдивляючись у фото, засмучений старець сказав: “ Якщо вона не помре у шість років від гарячки, а у дванадцять не помре від вогню, то у двадцять п’ять помре при пологах. Не судилося їй довго жити”.
Жінка пригадала, як у шість років доньку ледь врятували від запалення легень. І, повіривши у нещасливу долю дитини, мати у нещасті перестала винити лише себе...

Плюскіт у ванній


Молоде подружжя, Олег і Наталя, нарешті придбали нову квартиру в обласному центрі. Сім років поневірянь по гуртожитках, зйомних квартирах — і нарешті власна простора трикімнатна оселя. Помалу почали облаштовувати своє житло. Придбали деякі меблі, розпочали ремонт. Наталя не могла натішитися новому житлу, адже незабаром у них з’явиться маленька донечка, яка матиме свою власну кімнатку. Наталя не дуже вірила забобонам, що не можна купувати нічого дитині до народження, і повністю облаштувала дитячу кімнату. Придбала майбутній донечці ліжечко, одяг, іграшки.
Олег часто їздив у відрядження, а Наталя залишалася одна у просторій квартирі.
Одного вечора, коли чоловік перебував у черговому від’їзді, Наталя прокинулася від незрозумілої тривоги. Схвильована, вона пішла на кухню, щоб прийняти заспокійливі ліки. Звернула увагу, що у ванній горить світло. “Напевне забула вимкнути”, — подумала Наталя і, заспокоївшись, пішла спати. Наступної ночі вона знову прокинулася о третій годині і помітила, що у ванній горить світло. “Але ж я добре пам’ятаю, що вимикала світло перед сном”, — схвильовано подумала жінка. А коли третьої ночі вона знову побачила світло у ванній, їй стало моторошно. Наталя боялась залишатися сама вночі і покликала до себе інститутську подругу. Дівчата майже до півночі розмовляли, а потім заснули. Рівно о третій Наталя розплющила очі і почула, що з крану у ванній тече вода. Подруга мирно спала в кріслі. Зірвавшись із ліжка, Наталя прожогом кинулася до дверей ванної кімнати. Там знову горіло світло і з крана текла вода…
Відтоді у ванній щоночі вмикалося світло і відкручувався кран. Олег і Наталя поступово звикли до дивних явищ. А однієї ночі Наталя почула у ванній плюскання і дитячий сміх… Зайшовши туди, подружжя побачило, що ванна закоркована, біжить вода і в ній плаває … лялька, яка мала б знаходитися у дитячій кімнаті. Перелякана Наталя вихопила і закинула її в шафу на антресолі. До ранку схвильована жінка так і не змогла заснути. Наступної ночі у ванній почувся дитячий плач… Плач продовжувався щоночі, доки Наталя не дістала із шафи ляльку і спересердя не кинула її до ванної. Наступної ночі там лунав веселий сміх і хтось невидимий купав ляльку…
Наталя з Олегом кинулися до екстрасенсів, священиків. Квартиру освячували і вишіптували. Проте щоночі у ванній продовжувалося купання ляльки…
Тоді Наталя вирішила відшукати попередніх господарів квартири і розпитати, чи не траплялося й у них щось подібне. Господарі, як виявилося, виїхали на проживання до Росії. Незважаючи на протести з боку чоловіка, Наталя купила квиток і поїхала до Москви. Подружжя років тридцяти здивовано зустріло вагітну жінку, яка говорила не цілком зрозумілі речі. Проте все ж запросили до квартири. Вислухавши розповідь Наталі, жінка принесла до кімнати фото білявої дівчинки років п’яти.” Це наша донька, Оленка, — мовила жінка. — П’ять років тому вона втопилася… Відвідайте її могилку, ми тепер не маємо змоги навідуватись часто туди. Скоро у неї день народження, подаруйте їй, будь-ласка, ляльку. Із білявими кісками…”
Ось уже декілька років Наталя носить на могилу незнайомої дівчинки ляльку із білявими кісками. Проте більше в її квартирі вночі не хлюпає вода і дитяча душа не бавиться чужою лялькою…
А невдовзі після поїздки в Росію у Наталі з Олегом народився хлопчик…
Вікторія ЛЕВЧУК,
Рівне.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору