На провідну неділю душі повертаються додому

Цієї неділі заведено йти на цвинтар, провідувати могили. Цього року Провідна неділя припала на 15 квітня. Щойно запалюється поминальна свічка — душі легше відшукати дорогу додому. А молитва дає душі силу на ту земну подорож. На Провідну неділю дають за “поману”. Старі люди вірять, що коли вимовити ім’я небіжчика і дати комусь хліб із запаленою свічкою, а той, хто візьме, вимовить: “Най Бог прийме”, — душа не буде голодною на небесах.

Про те, чи варто залишати їжу на могилах родичів, розповідає ієромонах Марк:

– Коли відвідуємо могили рідних наших, несімо туди не їжу й пиття, а наші щирі молитви за них. Не потребують вони наших харчів, та й, зрештою, немає там наших близьких. На цвинтарі є наші спогади, квіти, хрест, могила, а вони – в іншому місці. Уявімо, що там робиться після нашого відходу, вночі. Як створюють на місці поховання шабаш дикі тварини, собаки і птахи. Як вони розтягують цю їжу (зазвичай освячену!!!) по цвинтарю, гризуться за неї. Хіба так ми прагнемо пошанувати це останнє місце спочинку тіла нашого близького? Воно повинне утримуватись у порядку і чистоті, а ми часто не тільки не приберемо його, а ще й своїми діями спричиняємо його осквернення. А коли маємо бажання «нагодувати» померлого, зробити його причетним до святкового столу, то краще приготовлені харчі роздати бідним, нужденним людям, зробити цю добру справу в його пам’ять.

А Провідної неділі всією родиною підімо на цвинтар, до могил своїх рідних. Щоб розділити з ними радість Христового воскресіння, засвідчити впевненість у воскресінні загальному. І не спиртним, а тихою молитвою пом’янути тих, що перейшли від нас в «інший світ» у надії й очікуванні власного воскресіння.