Даруй мені, мамо, крила

Даруй мені, мамо, крила,
Й сопілочку вільшану,
А я злечу на край неба
Й тобі заграю шану.
Даруй мені колосочка
З запашного поля,
Щоб знала я, вдихаючи,
Твою нелегку долю.
Даруй мені, матусенько,
Сніжну вишиванку,
Щоб тебе, як вдягаючи,
Бачила щоранку.
Не даруй, ріднесенька,
Не даруй, не треба.
Твоїх посмішок достатньо,
Кращих сонця й неба.
***
Стежина у тебе з каміння,
А крила підрізані часом.
До всіх ти лише з розумінням,
До тебе від всіх лиш відраза.
В тебе океани — то очі,
В усіх очі — звична є річ,
Для всіх дні є довші за ночі,
Для тебе життя — одна ніч.
Для них десь дощі сіроокі —
То цілий провал у житті!
Для тебе дощі — одинокі,
То ж друзі для тебе вони.

***
Ми віночок сплетем
З маку, волошок, люпину.
Заспіваєм її
Пісню мудрості вашу пташину.
Підкрадуться колись
Ще літа з сивим локоном долі.
І у вас, як у всіх,
Згасне молодість тихо, поволі.
Через довгі роки
Ми прийдемо до вашого дому,
Й наші згадки святі.
Знімуть вашу учительську
втому.
І порине сльоза —
Почерк вашої впертої волі.
Хай наступить весна —
Покладемо її вам в долоні.
Заблукаємо ще
У дитячих яскравих усмішках.
Буде спогад про нас —
Подаровані зошит чи книжка.
І листівки оті,
Із смішним і дитячим
писанням,
Десь тихенько лежать,
Крізь роки переносять
чекання.
І в ясний зорепад,
Коли свято це ваше настане,
То до цих берегів
Наш малесенький човник
пристане.
Через довгі роки
Ми прийдемо до вашого дому,
Й наші згадки святі
Знімуть вашу учительську
втому.