Останні новини

Рівненщина: місцеві громади отримали 2,9 млн. гривень від на ..

Протягом 2017 року до місцевих бюджетів Рівненської області надійшло 2,9 млн. грн транспортного пода ...


У Гощі відкрили новозбудований корпус дитсадка «Малятко»

У сучасному приміщенні розмістяться дві дошкільні групи на 60 місць.Для дітей обладнали великий спор ...


На грип та ГРІ за тиждень захворіло 5 тисяч жителів Рівненщи ..

У Рівненській області за минулий тиждень на грип та ГРІ захворіло 5 тисяч 203 людини.Це на вісім сот ...


Прокуратура Рівненської області забезпечила фактичне поверне ..

На виконання рішення Дубровицького районного суду Рівненської області, яким підтримано позицію проку ...


Історичні фото та документи: у Рівному запрацює виставка до ..

«100 років боротьби. Українська революція 1917 – 1921» Виставка під такою назвою запрацює в Державно ...


У музеї Рівного покажуть портрети 110 добровольців

22 січня у Рівненському обласному краєзнавчому музеї відкриється виставка «Портрети добровольців на ...


За втручання прокурорів Рівненщини поновлено права 1 877 діт ..

Органами прокуратури Рівненської області вживаються комплексні заходи щодо захисту прав дітей у крим ...

 
Кілька штрихів до портрета Ніла Хасевича
Переглядів Переглядів: 1029  Обговорень Обговорень: (0) 29-02-2012, 18:51
5 березня минає 60 років з дня загибелі Ніла Хасевича. Автор цих рядків не ставив собі за мету ґрунтовно простежити його життєпис: цим займається чимало інших людей. Однак багато років досліджуючи історію рідного краю, виявив деякі дані і про цього видатного художника. Можливо, вони будуть цікаві широкому колу читачів.
Кілька штрихів до портрета Ніла Хасевича
З оригіналом твору Ніла Хасевича я мав щастя познайомитися ще в радянські часи, в 1988 р. Поділився якось враженнями від щойно прочитаної книжки „Со щитом и мечом” з директором Жильжанської школи, що поблизу Дюксина в Костопількькому районі, Богданом Гончуком, нині покійним. Він показав мені малюнок, виконаний в 1931 р. рукою дюксинського художника. На ньому було зображено восьмирічного хлопчика, батька Богдана Степановича. Нині цей твір зберігається в Костопільському краєзнавчому музеї.
Тоді ми не знали, якого рівня майстром олівця був Н. Хасевич. У книжці доблесні чекісти писали, що, хоча художник і мав високу кваліфікацію, проте любив особисто брати участь в екзекуціях селян, коли був у Деражному суддею. „Художник-убивця” з насолодою замальовував передсмертні муки катованих німцями жертв. Саме німці, запевняв автор опусу, і поставили художника судити невинних.
З того часу про Н. Хасевича я більше нічого не чув, навіть у перші місяці після проголошення незалежності. Щойно навесні 1992 року про художника світові нагадали публікації журналістів М. Козака та Б. Берекети в парламентській газеті „Голос України”. Саме тоді всі дізналися митця якого рівня втратила Україна.
Працюючи з документами Рівненського обласного архіву, я кілька разів натрапляв на відомості про Ніла Хасевича та його предків. Сам Ніл Хасевич народився 12 листопада 1905 р. у Дюксині. А ось його родовід, який, наскільки знаю, ще ніде не друкувався:
1. Батько Ніла, Антон Іванович, – дяк, згодом диякон у с. Дюксин. „Син причетника” з с. Тинне Рівненського повіту, тепер у складі Сарненського району. Народився 6 липня 1868 року. Рано залишився без матері. У віці 14 років, як видно з документів, уже був сиротою. Освіту мав домашню. Дяком у Дюксині був з 25 березня 1898 р., дияконом – з 16 березня 1905 р. Дружину звали Феодотія Олексіївна, 1866 р. н.
2. Діда Ніла звали Іван Хомич. Народився в 1828 чи 1829 р. в с. Вільні Острозького повіту. З 1852 р. був паламарем, а з 1878 р. дяком у Тинному. До того жив і, очевидно, служив у с. Бистричах на Березнівщині. Освіти не мав („в училищах не был”). „Поведінки дуже хорошої”, – засвідчує документ 1882 року. Мав трьох дітей: Петра, Антона, Ганну і Теклю. Тобто у Ніла був один дядько і дві тітки. Напевно десь є і їхні потомки.
3. Прадід Ніла Хасевича також був дяком. Служив у селі Вільні. Можливо, це село Вілія сучасного Острозького району.
Знайшлося й кілька деражненських слідів Ніла Хасевича. Що він був у Деражному мировим суддею, знає кожен, хто цікавився його біографією. Про це повідомляє меморіальна дошка на одному з будинків села. А з газети „Наша перемога”, офіційного органу Деражнянського району, дізнаємося, що в часи німецької окупації художник був відомою постаттю в Деражному. Напівграмотний начальник деражненського НКВД Сентіщев писав у травні 1945 р.:
„На початку липня 1941 року, разом з німецькими окупантами в Деражнянський район прибули і члени ОУН – жителі району Мартинчук Пилип, Рибак Григорій, Нерода Овсій та інші. Вони відразу взялися за організацію „самостійної” влади в нашому районі. З прихильників німців було обрано районну управу. Сюди ввійшли Химюк Хома, Штабровський Роман з дружиною Софією, Госкевич (напевно, Микола Гаськевич, найстарший син священика – авт.), Бужко, Нерода, Хосевич (прізвище з помилкою надруковане в газеті, виділення наше – авт.). Вони почали свою роботу з того, що вбивали і грабували єврейське і польське населення, росіян і інших національностей. Частину людей вивезли в Німеччину”.
Єдина правда в цій публікації – те, що загадані енкаведистом люди відразу взялися формувати на Деражнівщині самостійну владу. Зрозумівши, для чого німець прийшов на їхню землю, повстанці повиганяли окупантів із сіл, і вже навесні 1943 р. німці ховалися по великих гарнізонах: Костопіль, Іванова Долина, Клевань, Цумань, Оржів. І тільки зібравшись у великі групи, нападали на села. Так само, як і червоні партизани, котрі за два нальоти на Деражне забрали в людей 120 корів і 12 пар коней разом з возами, вбили 3 селян і 7 повстанців. Ще й тепер у селі можна почути: це було тоді, як на наше село медведівці нападали. То хто, скажіть, був оборонцем краю: повстанці, як Ніл Хасевичем, чи ті, що завертали до лісу череди селянських корів, позбавляючи людей засобів до існування, а після війни вивозили сім’ї до Сибіру? А от німці з сіл Деражнянського району людей до фатерлянду не вивозили, бо не могли контролювати територію через таких повстанців, як Ніл Хасевич. Хто не чув: „Від Деражна до Постійна – Україна самостійна”? Про це навіть згадує радянський письменник-класик Борис Харчук у тетралогії „Волинь”.
Справді, Ніл Хасевич розбудовував у Деражному самостійну владу. Як освічена, інтелігентна людина, мав авторитет у селян. Через те й обрали мировим суддею. Вів просвітницьку роботу. В одному з номерів газети „Костопільські вісті”, за 5 липня 1942 р., читаємо:
„Деражне. В Деражному 21 червня в неділю, себто в переддень роковин початку кінця червоного терору на Україні, п. Хасевич виголосив в місцевій „Просвіті” реферат на тему „Комунізм – наш ворог номер один”. Доповідь ця викликала велике зацікавлення та схвалення змістових думок прелеґента (доповідача – авт.)”.
Брав участь у культурному житті. Напевно, й організовував його. Житель Деражного Петро Макарець не раз розповідав авторові цих рядків про свої зустрічі з Нілом. Під час війни в Деражному жило багато євреїв, що втекли від нацистів з центральної Польщі. Один з них був кваліфікованим музикантом, раніше працював у Варшавській опері. Разом з іншими музикантами він створив у містечку єврейський оркестр, який давав концерти для місцевого населення. На одному з таких концертів покійний Петро Маркович мав нагоду розмовляти з Нілом Хасевичем про музику.
А ось інший факт. У Деражному ще з польських часів був славний на всю округу драматичний гурток. Під час війни ще один такий гурток організував один із синів місцевого священика, Володимир Гаськевич, але вже в школі. 1942 року аматори ставили п’єсу Іванни Блажкевич „Тарас у дяка”. Петро Маркович, на той час підліток, згадував: „Ніл щось малював. А я читав і грав у п’єсі. Нілу я сподобався. Ти, каже, будеш артистою”. Словом „артиста” на польський лад тоді називали і художника, і артиста в сучасному значені слова. Мабуть, митець мав на увазі друге. Петро Макарець назавжди запам’ятав ці слова. Може, й тому став згодом відомим в області та за її межами артистом розмовного жанру і хормейстером. Працював в обласній філармонії, керував хорами в Рівненській та Волинській областях.
Отакі кілька штрихів до портрета Ніла Хасевича. З родоводу бачимо, що художник був кров від крові, плоть від плоті волинянином, а не чужоземним зайдою, як ті, хто розправився з ним 60 років тому. Хто вони, його кати? Де вони тепер, кому потрібні, хто згадає? Пам’ять же про Ніла Хасевича – вічна.
Володимир Шабаровський,
член Національної спілки краєзнавців.
м. Костопіль.
Джерело:
Тегі:

 
Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом
Створення та просування сайтів
 
Тегі
Івано-Франківська область, Актуально, Волинська область, Житомирська область, Закарпатська область, Кримінал, Львівська область, Новини Рівного, Провінційка, Рівне, Рівненська область, Рівненської, Рівненщині, Рівненщина, Рівненщини, Рівному, Спорт, Суспільство, Таке життя, Тернопільська область, Україна і світ, України, Хмельницька область, Чернівецька область, Що новенького?, бюджету, викрили, виявили, гривень, затримали, людей, новини, області, понад, портал новин, порушення, прокуратури, служби, хабара, чоловіка

Показати всі теги

 

 

ГОЛОВНА ЗВ`ЯЗОК РЕКЛАМА RSS
Студія веб-дизайну "Провінційка"     Наповнення © 2006-2017 рiк. Газета «Провінційка». Всі права на авторські матеріали належать газеті «Провінційка».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Провінційка», а при передруку в інтернеті - з активним гіперпосиланням на provinciyka.rv.ua. Адреса для листування з редакцією: info@provinciyka.rv.ua
Вгору