Роки минають швидко, швидко

Соберемся у костра,
Как в былые времена
И послушае гитару.
Давно закончилась война
И плачет медная струна
О тех, кто не вернулся из
Афгана.

Прошли года,
Болит душа,
Шалят надорванные нервы,
Кому была нужна война
И те бессмысленные
жертвы?

Соленый пот,
Чужой народ.
В тебя стреляют. Ты
стреляешь.
Из цинка гроб
Везет пилот —
Его с печалью провожаешь.

Сегодня — друг,
А завтра — враг,
Народ афганский слишком разный.
Увидишь вдруг,
Что все вокруг
Бросают взгляд какой-то странный.

И снова в бой!
Приказ простой.
Война ошибок не прощает.
И страх долой!
Вернись живой!
Ведь где-то мать тебя
встречает.

Вокруг тебя — твоя страна.
Поет гитарная струна,
Но мы не те, мы поседели...
Давно сменились времена,
Но в памяти живет война,
Когда в глаза мы смерти
посмотрели…
***
На кургани, де коршун зі
скелі,
Мовби падає каменем вниз.
Там гранітна плита з золотими словами.
Сяє блиском невисохлих сліз.
Що не ім’я, то плаче родина,
А їх тисячі, тисячі там.
І лишилась без батька
дитина,
Сивиною волосся у мам.
Не дивіться на мене зі
злістю,
Що живий перед вами стою,
Серце й так обливається кров’ю
Що не я поряд з ними лежу.
Я в душі сперечаюсь з
собою,
Що не вгледів когось, не спинив,
Може той, хто лежить під плитою,
Мене тілом від кулі прикрив...
***
Роки минають швидко,
швидко,
Немов у Горині вода,
Яка тече, хлюпоче дзвінко,
І підмиває берега.
Так і життя летить, мов птиця,
Міняє облик наш і вік,
Вже пересохла та криниця,
В якій вода була, як сік.
В селі змінилось покоління,
Нема вже тих смішних бабусь,
З якими я збирав коріння —
Ним лікувався мій дідусь.
Давно підріс садок вишневий,
Який я з батьком посадив,
Та не гуде там хрущ травневий,
Напевне сад мій розлюбив.
А, може, він помер десь в полі?
В той день, коли із-за Дніпра
Донісся крик лихої долі,
Що Чорний біль для України принесла.
Не впізнаю я свого краю,
Де я колись ходив малий
На луг, до лісу, як до раю.
Тепер він став немов чужий,
Я бачу ліс, а він сумний,
Горинь я бачу , брудну річку,
Що сталось з цим в наш час святий?
Чому не зберегли красу ми споконвічну?
Олег ЯКИМЧУК,
Рівне.