Рівне:

Створення та просування сайтів

Великий українець залишив великий спадок –

Актуально 23-кві, 2013, 22:309 prov 9 060
могутній дух пізнання, філософію творення, джерело життя від рослини і природи
Великий українець залишив великий спадок –Надворі квітень 2013 року. Такий довгоочікуваний і квапливий. День у день він все більше розквітає і зеленіє. Ох, як любив цю пору, яким закоханим був у квітку, у рослину, у справжнє чудо природи, її видатний дослідник – учений, травознай, натурофілософ, народний цілитель, яскравий представник дорадянської генерації української інтелігенції Іван Михайлович Носаль. Про життя і творчість І.М.Носаля я розмовляю з його палким послідовником, товаришем, травознаєм, кандидатом наук Анатолієм Петровичем Терещуком.
Шляхи долі
– Анатолію Івановичу, давайте спершу зупинимося на біографії Івана Носаля. Наскільки я знаю, він з Холмщини?
– Так. Іван Михайлович Носаль народився 26 квітня 1913 року у селі Луковськ Холмського повіту у сім’ї православного священика. Але через рік не забарилося лихо – Перша світова війна. Тисячі українських сімей того краю, зокрема родину Носалів, було депортовано владою на схід. Проте у двадцятих роках Носалі переїхали в Західну Україну. Поселилися в місті Дубно. Отець Михайло Носаль обійняв парафію і став настоятелем місцевого православного собору. З містом Дубно пов’язані дитячі та юнацькі роки Іванка.
Тут він став школярем. Тут у 1933 році закінчив Дубнівську гімназію. І тут отець Михайло передав своїм дітям, особливо середньому сину Івану, любов до Природи. Тож не дивно, що Іван вступив на агролісовий факультет Львівського політехнічного інституту.
Перед Другою світовою війною отця Михайла перевели до Рівного настоятелем Свято-Успенської церкви. 1939 року сюди повернувся зі Львова молодий агроном-лісовод Іван Носаль. Його спочатку запрошують на педагогічну роботу до дільничної школи хмелярства у селі Шпанів біля Рівного. Пізніше він працював агрономом у Клевані.
1959 року Іван Михайлович пов’язав свою долю з педагогічною діяльністю. Спочатку – на загально-науковому факультеті (знаходився у Рівному) Київського державного університету, потім – у Рівненському інституті культури. Звідти й пішов на пенсію, але ніколи не припиняв наукової, дослідницької роботи.
Проте в квітні 1996 року стався непередбачуваний, трагічний випадок. Іван Носаль упав з маленької драбинки, коли діставав книжку з шафи. У лікарні пролежав декілька місяців. Напевно, йому бракувало грамотної, кваліфікованої медичної допомоги. Бо 17 серпня 1996 року, на 83-му році життя, Іван Михайлович Носаль пішов у вічність. В останню дорогу ми, друзі і учні, проводжали його на сонячного Спаса. Його останній прихисток – цвинтар у селі Тютьковичі на околиці Рівного, поруч із могилами батька та рідних.
В особі Івана Носаля Україна втратила видатного ученого, травозная, натурофілософа , справжнього українського інтелігента.
Від рослини – до людини
– На вашу думку, звідки в Івана Михайловича з’явився потяг до світу рослин?
– Іван Носаль згадував, що потяг, любов до рослин – справжнього чуда природи – зародилися в нього у далекі роки дитинства. Бо тоді він не раз з батьком і дідом бував на лугах і в лісах. Скрізь буяли трави і квіти – цілющі ліки від хвороб. А коли якось порізав ногу, батько лікував рану звичайнісіньким подорожником. Коли ж застудився, пив запашний малиновий чай і полоскав горло ромашкою.
Поступово, спочатку тримаючись за батькову руку чи за підрясник під час мандрівок луками і лісами, а потім у нескінченних розмовах і роздумах, Іван Носаль з роками все краще усвідомлював властивості і дію рослин. Роль батька при цьому була величезна. Цей православний священик був за вдачею дослідником природи та людської душі, збирачем лікарських рослин, і все життя присвятив служінню людям, вивченню лікувальних властивостей народних засобів рослинного походження.
З великою упевненістю можна сказати, що життєвий шлях, робота і уподобання Івана Носаля – це продовження справи батька Михайла Носаля. Доказом цього може слугувати перша самостійна дипломна робота, оцінена на «відмінно» – «Популярні серед населення лікарські рослини Волинського воєводства», що її захистив Іван Носаль 1939 року у Львівському політехнічному інституті. Продовжуючи справу батька, син черпав усе важливе і цікаве з народної скарбниці знань, з літератури про цілющі рослини.
Основним доробком Івана Носаля як ученого-травозная і народного цілителя стала книга «Від рослини до людини» (Київ, «Веселка», 1995 р.). У ній розповідається про майже 250 рослин, викладено власний та досвід українських, польських, російських, болгарських травознаїв, дослідників і вчених. У передмові до книги він написав: «Кладу на стіл як законну частину народного багатства».
Пригадую, як у січні 1996 року Іван Носаль будував великі плани. На жаль, їм не судилося здійснитися. Я маю на увазі задум Івана Носаля створити книгу «Від рослин до теорії чакр». Проспект книги я відвозив до видавництва «Веселка». Проспект був розглянутий, схвалений і прийнятий видавництвом, але з вимогою весь матеріал розділити принаймні на дві книги. Довідавшись про рішення видавництва, Іван Носаль схвильовано сказав: «Якби Бог допоміг мені видати книгу, то тоді я б зміг відпочивати»…
Тут варто згадати, що перша книга батька Михайла Носаля та його сина Івана Носаля «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» стала настільною в кожному домі українців.
Іван Михайлович Носаль багато поїздив на своєму віку, незрівнянно більше ходив. Пройшов вздовж і впоперек поліські ліси і луки, побував у Сибіру і на Уралі. Кожна така подорож дарувала йому великі і малі знахідки, додавала знань, а подекуди і застороги. У мандрівках був невтомним і терплячим, мав поетичну душу, натхненницею якої була Природа.
Він був переконаний, що рівень сучасного травознавства високий, а серед травознаїв багато людей грамотних, обізнаних, справжніх дослідників з високим рівнем освіченості. Доказом цього, як говорив він, може слугувати енциклопедичний довідник «Лікарські рослини» колективної праці працівників Національного ботанічного саду України, праці корисної, фундаментальної, що являє соболю справжню віху у нашому травознавстві.
Іван Михайлович мріяв, хотів і реально бачив можливості для створення аптекарських городів при санаторіях, школах, в історично багатих містах (я думаю, що він мав на увазі своє рідне Дубно), де можна було б прищеплювати передусім молоді любов до вирощування, зберігання, примноження лікарських рослин. Його мрії втілювалися у життя. Пригадую, як всеукраїнський тижневик «Порадниця» започаткував інформаційну акцію «Відродження шкільних аптекарських городів». При санаторіях, наприклад «Лісова пісня» на Волині, закладалися аптекарські городи. У багатьох аматорів (а їх сотні) посаджені «цілющі» клумби на присадибних або дачних ділянках. На сторінках періодичних видань усе частіше друкувалися серйозні матеріали про лікарські рослини.
Цілитель тіла і душі
– Люди йшли до Івана Носаля за допомогою, чи не так?
– Так, безперечно. Іван Михайлович був впевнений сам у тому, у чому переконував усіх, з ким зустрічався, що давня медицина обома ногами стояла на рослинному світі, що давня медицина рекомендувала настої, відвари, мазі голодування (пости), оздоровчі рухи.
У книзі «Від рослини до людини» І.М.Носаль більш докладно, у порівнянні з попередніми працями, описав 250 лікарських рослин, навів багато нових прописів (рецептів), що перевірялися в наукових інститутах і лікарнях, знаходили застосування в народній медицині та в практиці народного травоцілительства.
Як до справді народного, мудрого цілителя йшли до нього люди. Кожен із них завжди одержував пораду чи допомогу у вигляді не тільки індивідуально складеного пропису, але й рекомендацію щодо медичних препаратів з аптеки. На мій погляд, основою успішного лікування ним людей було з’ясування причин захворювання, уважна і ретельна бесіда з людиною, вивчення душевного стану, лікування душі хворого.
Допомагав Іван Михайлович усім, чим тільки міг, і повсякденно, і в особливих випадках. Пригадую його розповідь про те, як під час війни, в період фашистської окупації, вони разом із батьком практично рятували, допомагали десяткам молодих хлопців уникати вивезення на каторжні роботи до Німеччини. Батько і син Носалі уміло застосовували лікарські рослини, зокрема жовтець їдкий. У результаті цього при медичному огляді хлопців німці виявляли у них на тілах великі червоні плями з пухирцями, через що молодь не вивозили до Німеччини. А потім з допомогою інших лікарських рослин Носалі швидко позбавляли хлопців від цієї недуги.
Відомо багато випадків, коли за порадами і прописами Івана Носаля лікарі-професіонали лікували десятки хворих не тільки в Рівному, а й в Іркутську, де працював послідовник Носаля, кандидат медичних наук Чупін. Вивчення і впровадження в лікувальну практику такої рослини, як круціата гола є безумовною заслугою Івана Носаля. Подібне стосується й такої рослини, як чина чорна та інших. І при всьому цьому жив Іван Михайлович на тодішню свою пенсію у 102 гривні, хоча від відвідувачів не мав відбою.
Його філософія – для нас
– Йдуть роки, але думки, настанови, заповіт Івана Носаля залишаються актуальними донині. Давайте згадаємо їх.
– Так. Вони того варті! Ось що говорив Іван Носаль.
«Всі ми вийшли з природи. Природа в нас самих. Час повертатися до неї новою дорогою, по новій спіралі пізнання, бо інакше вона буде нам мстити, і чим далі, то все дошкульніше. Природа мститиме жорстоко, коли ми порушимо всі межі її відтворювальних можливостей. Від неї залежить не лише наше здоров’я, а й наше життя, буття землі».
«Оглядаючись раз у раз, зважаючи на досягнення нашої науки, хочу сказати про те, що відчуваю, навіть бачу, що в системі «Людина – Природа – Здоров’я» рослинам належить велике майбутнє».
«Зрозуміла й близька мені народна мудрість: чому Івась навчився, те знатиме Іван. Від батьків, вихователів, вчителів великою мірою залежить, як розквітатиме наша країна, які люди будуватимуть її добробут, чи зводячи заводи і греблі, не забудуть вони про долю наших лісів і луків».
«Людина, яка спокійно трощить і ламає дерева й кущі, байдуже топче травинки й бадилинки, не може вважатись господарем, патріотом».
«У світі є й такі рослини, що корисні всім – і хворим, і здоровим».
«Кожна грамотна людина має знати трави».
«Травознавство – це культура народу».
«Охороняти природу, то охороняти й людину».
«Скільки буде на землі людина – стільки й рослина відкриватиме свої таємниці. Такі таємниці, що це буде революціонізувати і охорону здоров’я, і харчування».
«Найбільші відкриття, рішучий поворот до скарбів народної медицини, вірю, за тими, хто сьогодні в школі або інституті. За новим поколінням незалежної України».
«»Люди добрі, беріть, будь ласка, з книжок Носалів те, що доцільне, розумне і корисне вам. Збагачуйте, доповнюйте, виправляйте для себе і для людей в ім’я здоров’я».
«Працю свою присвячую на диво доброму, довірливому і поетичному волинському людові для ознайомлення з тими засобами, які у своїй більшості для складання цієї праці від нього ж і взято».
«Господар Вишневої гори»
– Анатолію Івановичу, сподіваюся, що у вашій розповіді про Івана Носаля знайдеться яскравий факт успадкування його ідей молоддю.
– Людина високої культури й таланту, Іван Михайлович завжди поспішав щедро поділитися своїми знаннями, мудрою добротою з кожним, з ким зводила доля. Любов і повага до дітей, уміння побачити в кожному особистість, зацікавити і повірити в них – усе це було притаманне Івану Носалю.
Якось він познайомився із школярем із села Городок біля Рівного, радо і по-доброму поспілкувався з ним, а натомість залишив йому напис-посвяту: «Хазяїну «Вишневої гори» на спогад нашої першої зустрічі. З побажанням стати великим ботаніком. Від Івана Носаля. 11.10.1964 р.»
Після цього через 39 років вже мені випала нагода побачити того самого господаря «Вишневої гори», того колишнього школяра, якому Іван Носаль ще 1964 року подарував книжку з посвятою про рослини. Якою ж цікавою була наша розмова! Бо школяр з-під «Вишневої гори» таки став великим ботаніком, ним виявився заступник директора Інституту ботаніки Національної академії наук України, доктор біологічних наук, професор Яків Петрович Дідух. Ось хто успадкував могутній дух пізнання природи від Івана Носаля. Спадок Івана Михайловича Носаля віддано нащадкам назавжди.
Розмовляв Олександр БЯЛИЙ
На фото: Учений, народний цілитель, травознай Іван Носаль.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору