Рівне:

Створення та просування сайтів

ЛАРИСА КОНДРАТЮК: СВІЧКА ДОГОРИТЬ, ДЗВОНИК ПОДЗВОНИТЬ, І НІХТО БІЛЬШЕ ВІДМІРЯНОГО ЖИТИ НЕ БУДЕ

Цікаво 15-бер, 2007, 16:059 Lobanovskiy 3 179
— Пані Ларисо, часто люди розповідають дивні речі. Наприклад, про те, що нібито по ночах на деяких дорогах з’являються незрозумілі видіння.

— В мене самої був подібний випадок. Якось я зі своїм родичем їхала з Києва через Житомир. І раптом мені чомусь стало холодно. Дивлюся - йде по дорозі жінка. Років під 50, чорне волосся, закручене у вузлик, в чорному у фіолетові квіточки халатику. Коли ми на моє прохання зупинилися, я побачила, що на тому місці, де ми бачили жінку, стоїть пам’ятник, а на ньому — фіолетові квіти. Тобто, дух жінки витав на тому місці, де вона загинула. Це я бачила на власні очі. В нас теж є такі дороги. І люди часто бачать там дивні речі. Приходив до мене чоловік: “Я, напевне, збожеволів...”. Виявилося, що кілька днів до того він їхав з Капустина в Богданівці, що в Хмельницькому районі. І на узбіччі побачив наречену, фата якої впала йому на лобове скло. Він різко загальмував і дивом не розбився. Чоловік не знав, що кілька років тому там загинула весільна процесія. В тому числі й наречена.

Дехто бачив, як у певному місці вночі перед машиною переходить дорогу маленька качечка і веде 8 каченят. І все це світиться. Це марево, попередження. Людину, яка бачить подібні речі, без сумніву, про щось попереджають. Для прикладу, наступного дня після моєї “зустрічі” з жінкою, я потрапила в серйозну аварію, а потім — до лікарні.

... Подібне часто трапляється на перехрестях. Там часто роблять те, що не потрібно робити, тому люди й бачать потойбічне.

— Поговоримо про потойбічне. Чого не можна робити, знаходячись біля покійника?

— Не можна дивитися йому в перенісся. Є такий вислів — останній погляд покійника, тобто випадок, коли покійник розплющує очі (таке інколи трапляється). А це значить, що він шукає собі попутника. І на кому цей “погляд” сфокусується, та людина, як правило, має померти.

Був такий випадок. Померла молода жінка, яка до того на здоров’я ніколи не скаржилася. Розтин показав, що причиною смерті став “набряк головного мозку”. Дивно те, що тоді ще не минуло й 40 днів, як поховали її свекруху. Як розповіла дочка покійної, жінка стояла біля домовини, в якій лежала старенька, і дивилася на неї. І тут в бабці раптом відкрилися очі. “Мама сказала, — розповідала дівчинка, — що це щось дуже недобре”. І справді, ще 40 днів за свекруху не відзначили, як її невістки не стало. Бабця взяла собі попутника. Щоб такого не сталося, тобто, щоб погляди не зустрілися, покійнику і потрібно очі закривати п’ятаками.

— Чого ще не варто робити?

— Часто, щоб покійник не опухав, роблять заземлення: прив’язують до пальця дріт, який чіпляють до батареї. Я б не радила цього робити, тому що біля домовини збирається чимало людей, і хтось може зачепити дріт. А це дуже погано. Тому краще поставити під гроб 3—літрову банку з водою, а потім вилити її під неплодове дерево. Під клен, якщо покійник — чоловік, або під тополю — якщо померла жінки. І обов’язково там, де люди не ходять.

Далі, коли винесли покійника, потрібно зачинити двері і слідкувати, щоб у них ніхто не зайшов до того часу, доки померлого не поховають. А найстарший із членів родини має помити за покійником підлогу. І ще одне: ставити домовину треба поперек дошок. Це для того, щоб у цій хаті більше не було покійників.

— Як потрібно поводитися на поминках?

— Часто буває, що людину поховали, а піти на поминки — як кому вийде. Викручуйтеся, як можете, але пом’янути померлого потрібно обов’язково. Виходячи із цвинтара, перехрестіться і скажіть: “Господи, огради від всякої біди”. Ну а те, що потім потрібно помити руки і взуття, знають усі. Це робиться для того, щоб не принести додому біду і щоб не залишилася мертва земля. Тому що нічого з кладовища не можна виносити і нічого не можна піднімати.

... Часто на поминках люди, випивши, починають згадувати покійника, сміятися. Не робіть цього, адже душа знаходиться поряд. І, головне, не напивайтеся, бо цим ви прирікаєте своїх дітей на пияцтво. А це зняти чи вилікувати буде неможливо.

У нас заведено, що якщо поминати, то тільки горілкою чи вином. А ніхто не знає, що найкраще поминати киселем. Так заведено споконвіку але ми чомусь відступаємо від цих постулатів.

— Буває, що перед смертю людина щось попросила, а її не послухалися.

— Це дуже довго мучить, аж доки не буде виконана воля покійника. До мене приходила жінка, в якої вже три роки як померла сусідка. Перед смертю вона показала, де в неї зберігаються гроші. І моя клієнтка вкрала їх. Потім вона розповідала, що померла ввижалася їй три роки! Аж доки вона не віддала гроші. Але дітям вона не могла віддати, і ту суму, яку вкрала, роздала жебракам біля церкви. Взагалі, щось вкрасти на похороні, то дуже великий гріх.

— Часто старі збирають собі “на смерть”. Це правильно?

— Це називається поклад, і збирають його для того, щоб дітям у разі їхньої смерті було менше проблем. Це нормально. Але... У мене був випадок, коли старенька бабця, років 86, послушниця в церкві, попросила молодого священика подивитися, що вона зібрала собі “на смерть”. Але коли вона відкрила шафу, вузлик впав священику на ноги. І він (у 23 роки!) помер через місяць. А баба досі живе. Невідомо чому, але він, коли старенька показувала йому речі, сказав: “Ви ще мене поховаєте”.

Коли людина збирає “на смерть”, вона не має права показувати ці речі дітям та внукам. Вона повинна лише сказати їм, де вони зберігаються. І це має бути потаємне місце. Але якщо вузлик впаде молодій людині в ноги, як правило, ця людина довго не проживе.

— А чи можна купувати “на смерть” молодим людям, якщо розв’язка уже швидко?

— Є в мене сусідка Ліда. Кілька років тому в неї смертельно захворіла дівчинка, і лікарі уже збиралися відключити її від апарату. Всі сусіди збирали на смерть, вдома теж готувалися... І ось я випадково зустріла тітку Ліду на базарі — вона стояла біля смертного. “Ось, вже купую», — пояснила вона. Я її буквально відігнала з того місця: “Ви що, вона не помре. Вона ще вийде заміж, у неї буде двоє дітей. Забирайтеся звідси”. Тітка Ліда роздала сусідам гроші, а невдовзі дівчину виписали з лікарні. Але якби вони купили смертне — все, дитина б померла. А так у неї все добре, і недавно вона народила другу дитину.

— Є люди, які залишають собі місце на кладовищі.

— Якщо вже так роблять, то потрібно взяти копійки і кинути на те місце, щоб зробити так звану відкупну, тобто, щоб яма нікого до себе не тягнула. Так само, коли когось ховають, треба кинути грудочку землі з копійками, таким чином відкупляючись від смерті.

Буває, що старі люди ще за життя купують собі домовини. Це, звичайно, їхня справа, але потрібно, щоб у домовині була солома чи пшениця, тобто, щоб у ній щось було. Порожня ж домовина буде тягнути до себе смерть. Це ж стосується і тих, хто замовляє собі ще за життя пам’ятник. Вдома його не можна тримати, коли замовив, то краще поставити в гаражі чи в іншому приміщенні, де люди не живуть. Але ні в якому разі не на гору.

— Дехто розповідає, що їх уві сні кличе покійник. Це можливо?

— Звичайно. І в цьому випадку — потрібно того ж дня піти до церкви, і замовити службу за упокій. А на порозі гострою частиною до дверей покласти ніж або розкладені ножиці. І більше ніхто не кликатиме і не приходитиме. А краще не чекати, і зробити це одразу ж після похорону.

І поминайте покійного, приходьте на кладовище. Але не часто. Тому що покійнику від цього дуже важко. Хто не чув розповідей, як покійник уві сні просить: “Не плач, мені там дуже важко, вода заливає”. А ви ж знаєте, що сон — це маленька смерть, і душа летить до того, кого хотіла би бачити. Тому не треба плакати. Краще змиритися і зрозуміти, що свічка догорить, дзвоник продзвенить... І ніхто на землі більше відміряного жити не буде.

Лариса ГРИГОРЕНКО

Рівне
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору