Його покликання: жіночий лікар…

Професія лікаря — одна з найдавніших професій на землі. Допомагати людям – надзвичайно благородна справа. А професія медика – найгуманніша, адже вона покликана стояти на сторожі людського життя. Саме медики дарують здоров’я людям, рятують від найрізноманітніших хвороб. Тому образ медика в моїй уяві пов’язаний з надією і захистом. Кажуть, що лікар – це посередник між людиною і Богом. Адже часто він відповідає за життя людини, і від лікаря гінеколога залежить життя не тільки жінки, а й дитини, яку вона виношує.
У народі говорять: якщо людина талановита, то в усьому. Треба лише зуміти відкрити в собі Божий дар і донести його до людей. Петру Маковецькому це вдалося. Кажуть, що в нього золоті руки і щира душа. У 1976 році Петро Павлович Закінчив з відзнакою Тернопільський медичний інститут. І хоча завжди мріяв бути травматологом, але доля розпорядилася по-іншому: став відомим та шанованим у краї лікарем- гінекологом. І сьогодні не шкодує про свій вибір, каже, що і Шевченко писав «нічого кращого нема, як тая мати молодая з малим дитятком на руках…» І сьогодні така професія, особливо при демографічній кризі в державі є дуже потрібною і актуальною.
Кілька років проходив інтернатуру у Житомирській лікарні. А з 1981 року трудиться на медичній ниві у Сарненській районній лікарні, 12 років очолював відділення пологового будинку. З теплотою згадує своїх батьків, які дали Поліському краю цілу династію лікарів-професіоналів. Так у Дубровицькій ЦРЛ працюють його два брати – Микола – хірург, а Михайло окуліст. А діти Петра Павловича її продовжили: Син Павло нині є провідним фахівцем у галузі мікрохірургії Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги №2. Дочка Ольга – працює у відділені функціональної діагностики Київської обласної лікарні. І це ще не край, адже родовід продовжують 4 внуків, серед яких внучку Софійку згадує з посмішкою.Син Роман – підполковник СБУ, який нині знаходиться на Сході України.
Як зауважує сам лікар проблеми жінок ідуть не тільки від екології, а й залежать від самих жінок. Каже – жінка не повинна боятися йти до лікаря, а інколи приходить занадто пізно. Петро Павлович навіть не пригадає скільки йому прийшлося зробити операцій, каже десь, всередньому, 200 на рік. В основному це кесерові розтини, патології жіночих органів. І зауважує, що тут їх роблять не гірше ніж в обласному центрі, чи в столиці. На це вказує і той факт, що пацієнти терпляче чекають свого лікаря годинами з операційного блоку. А для нього найвища подяка, це те, що прекрасна половина нашого суспільства, буде знову здорова, усміхнена, щаслива, бо кожна жінка прагне мати сім’ю.
Загалом, гінекологічне відділення районної лікарні виконує складні види операцій завдяки високій професіональності лікарів. До числа проблем лікар називає обмежене державне фінансування, адже не секрет, що пацієнти змушені купувати за свої гроші. І це всезагальна проблема. Також Петро Палович каже, що жінки не повинні боятися приходити до гінеколога. Найперше, про що говорить лікар- про безпеку пацієнтки на прийомі у лікаря-гінеколога. «Ми використовуємо одноразовий інструментарій, а той, що підлягає використанню кілька разів проходить дезінфекцію високого рівня і пакетну стерилізацію. Все це гарантує жінці інфекційну безпеку. І ми не гірше інших впроваджуємо активне використання всіх сучасних методик , спрямованих на збереження репродуктивної функції жінки при виборі методики операцій (лапаро- і гістероскопія ). Жінка повинна бути впевнена, що навіть під час рутинного прийому у лікаря-гінеколога вона в безпеці, і що лікар вибере для неї найбільш сучасний і бережливий метод діагностики та лікування.»
Крім «хірургічних» аспектів, у роботі акушера є договір «терапевтичні». Вона має бути гранично уважним під час обстеження вагітної жінки, ніж пропустити що розпочинаються ускладнення вагітності та дійде вчасно розпочати лікування. Акушер повинен завжди пам'ятати що з його вмілих і грамотних дій залежить жодна, а два життя – матері та майбутньої дитини.
Відносно реформування української медицини Петро Маковецький каже, що для України здійснення реформи в медичній галузі – з одного боку рішуча необхідність, з іншого — підґрунтя для сумнівів, адже зрозумілим є той факт, що організація роботи медичної галузі потребує докорінних змін в силу низької ефективності та високої вартості. У зв’язку з такою ситуацією у країні необхідним є більш глибинне вивчення потреб та запитів ключових сторін, яких безпосередньо стосується реформування. В першу чергу – це лікарі.
В нашій країні точиться багато розмов щодо реформування медицини, здійснюються певні кроки, але хто запитував у лікарів, як їм працюється? Що вони бажають мати в організації своєї професійної діяльності? Чим вони задоволені чи незадоволені? Лікар зі стажем впевнений, що починати будь-яке реформування потрібно з пошуку відповідей на ці запитання саме в тих, кого воно буде стосуватися.
Люди часто говорять про те, що існує декілька професій, які завжди є потрібними у будь-який час. Серед них і професія гінеколога, адже кожна родина мріє про народження здорового малюка. І особа лікаря в цьому процесі надзвичайно важлива. Особливо важливо, щоб жінка не просто слухала лікаря, а й довіряла йому Лікар завжди був і буде найблагороднішою професією. Професія лікаря, як казав А. П. Чехов, - це подвиг. «Вона вимагає чистоти душі і помислів. Треба бути ясним розумово, чистим морально і охайним фізично ». Лікар - це не просто професіонал, це ворець. І саме таким є петро Павлович..

Лідія Василенко.