Останні новини

Бізнес Рівненщини отримав 221 млн. грн. податку на додану ва ..

У січні – травні 2017 року представникам бізнесу Рівненщини відшкодовано майже 221,0 млн. гривень ...


За 5 місяців роботи рівненські митники виявили порушень митн ..

Протягом п’яти місяців поточного року Рівненські митники зафіксували 420 випадків порушень митних пр ...


Територіальні громади Рівненщини отримали понад 183 мільйон ..

Єдиний податок від малого підприємництва належить до тих податкових платежів, надходження якого стаб ...


Дві газети на Рівненщині «роздержавились»

Газети «Володимирецький вісник» та «Сарненські новини» першими на Рівненщині завершили процес роздер ...


На Рівненщині стартували військово-патріотичні змагання сере ..

На Рівненському полігоні стартував обласний етап Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-спортивної ...


На Сарненщині розслідується факт службового підроблення

Сарненська місцева прокуратура спільно із правоохоронними органами вживає заходи щодо боротьби із ко ...


У Рівному обговорили проблеми лікування та профілактики серц ..

Близько сотні фахівців медичної галузі взяли участь в Другій обласній конференції «Лікування та проф ...

 
Довга подорож до… Сибіру…
Переглядів Переглядів: 697  Обговорень Обговорень: (0) 30-10-2016, 21:29
Після визволення Західної України від фашистів радянська влада поставила завдання очистити край від буржуазних націоналістів. Особливий інтерес Сталін виявляв до даного регіону, адже саме тут антирадянські настрої були найбільш непримиренними. Не встигли люди опам’ятатися після війни, як знову прийшла біда. Тавро ворога народу падало на всіх підозрілих і сумнівних типів, їхні родини й передавалося в спадок. НКВС застосовував цілий ряд жорстоких заходів. Виселяли людей із районів розташування баз УПА, депортуючи до Сибіру сім’ї кожного, хто був пов'язаний з рухом Опору, і навіть цілі села. Трагізм полягає в тому, що часто страждали ні в чому не винні люди, особливо діти. Архівні документи, які в наш час є доступними для істориків, а також свідки тих подій розповідають про варварські методи виселення.
Довга подорож до… Сибіру…

30 жовтня 1944 року, о 6 годині ранку, на двір до жителя Михайла на Рівненщині прийшли три енкаведисти. Вони розшукували його вісімнадцятирічного сина Олександра, який, за їхніми даними, начебто мав зв’язки з УПА. Господаря вдома не було, він з дружиною поїхав на ярмарок у Березне. З іїхніми дітьми: Настею, Євдокією, Галиною, Хіврею та Ніною ( останній було 2 роки) – залишився брат Михайла – Тимофій, якому непрохані гості погрожували смертю, якщо не скаже, де переховується Олександр. Насті вдалося втекти з хати. Після проведеного обшуку Тимофія та трьох його племінниць ( Євдокію сусіди встигли викрасти) забрали на віз і повезли до залізничної станції.
До Сибіру товарним потягом їхали довгих сім тижнів. У вагонах було вогко, темно та холодно. Діти міцно обняли свого дядька, так як батьків біля них не було. Інколи потяг зупинявся і їм давали якусь їжу та воду, якої на 1700 чоловік бракувало. Найменшу із сестричок висадили в Омську через отримані тілесні ушкодження. Після хірургічного втручання її помістили до Омського дитячого притулку. В Іркутську, куди прибули переселенці, під час переклички виявилося, що Тимофія та його племінниць немає у в списках депортованих. Але повернення додому затяглося на декілька років. Їх поселили разом з іншими в бараках, де люди спали довкола розпеченого каміння при 60-градусному морозу. Жінки працювали в полі, а чоловіки на лісоповалі та заводах. Хліба видавали по 300 г на працюючого чоловіка, дітям і непрацюючим – по 200 г. Пізньої осені жінки ходили збирати колоски і обморожену картоплю, з яких пекли коржі. Інколи невеликими порціями видавали воду. Тут людське життя нічого не значило. Одного дня чоловіку з Галичини на заводі відрізало руку. Ніхто не надав медичної допомоги. Через декілька днів його знайшли мертвим. Тим часом мати дітей била тривогу по всіх інстанціях, адже її діти були за тисячі кілометрів, а найменша донька сама-одна в далекому Омську. І лише після кількох листів до ЦК крик душі матері почули. У 1947 році сестрички повернулися до рідної домівки. Ніну рідний дядько забрав саме в той день, коли сім’я військового оформляла документи на вдочеріння дівчинки, він, надавши листи та документи завідуючій закладу, ледве забрав її з притулку. Також того року повернувся і Тимофій, якого визнали не винним. Та це лише одна з небагатьох історій із щасливим кінцем, та , на жаль, сотні тисяч історій були не такими.
Між 1944 і 1949 роками в східні регіони Росії без суду і слідства було заслано майже понад 500 тисяч жителів ( третина з яких були – діти) Львівської Волинської, Рівненської, Івано-Франківської, Тернопільської областей. Наймасштабнішою депортацією населення західноукраїнських земель у повоєнний час стала операція «Запад», проведена у жовтні 1947 р.
Довга подорож до… Сибіру…

Відповідно до постанови РМ СРСР № 3214 від 10 ве¬ресня 1947 р. виселяли насамперед «родини учасників банд ОУН, пособників учасників ОУН та членів їхніх родин, куркулів-націоналістів та їхні родини» які « заважали розбудовувати світлий соціалізм та найпершу у світі комуністичну державу ». Людей планували перевозити із 86 залізничних станцій західних областей України (за винятком Закарпатської). У Львові, Чорткові, Дрогобичі, Рівному, Коломиї та Ковелі було утворе¬но 6 збірних пунктів для прийому сімей «націоналістів» та відправлення їх звідти на спецпоселення.
23 січня 1951 р. з’явилась постанова Ради міністрів СРСР №189-88 «Про виселення куркулів із сім’ями з території Волинської, Дрогобицької, Львівської, Рівненської, Станіславської, Тернопільської, Чернівецької та Закарпатської областей Української РСР».
Вже на ХХ з’їзді КПРС Хрущов визнав дану політику Сталіна помилковою і злочинною. За часів «хрущовської відлиги» , у другій половині 50-х років, розпочався процес реабілітації та перегляду справ депортованих. На жаль, багатьох з них реабілітовано посмертно. Виселених найчастіше завозили в глухі неосвоєні райони з тяжкими й незвичними кліматичними умовами. Це спричинило велику смертність серед дітей і літніх людей.
Нині учасники моєї історії розповідають онукам про подорож до Сибіру, як про страшний сон…

Світлана КОТОК.
Джерело: provinciyka.rv.ua
Тегі:

 
 
Новини партнерів
 
АРХІВ НОВИН
Июнь 2017 (33)
Май 2017 (31)
Апрель 2017 (72)
Март 2017 (38)
Февраль 2017 (29)
Январь 2017 (24)

 

 

ГОЛОВНА ЗВ`ЯЗОК РЕКЛАМА RSS
Студія веб-дизайну "Провінційка"     Наповнення © 2006-2016 рiк. Газета «Провінційка». Всі права на авторські матеріали належать газеті «Провінційка».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Провінційка», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на provinciyka.rv.ua. Адреса для листування з редакцією: info@provinciyka.rv.ua