Рівне:

Створення та просування сайтів

Купіть мене в армію!

Особливий погляд 01-бер, 2007, 20:059 prov 1 519
Заступник командира п’ятого батальйону в/ч 3002 МВС України, майор Сергій Завертаний запевняє, що відбір на контрактну службу нині здійснюється за конкурсом: потенційних військовослужбовців побільшало. Їх приваблює соціальний пакет, зокрема, стабільний заробіток, можливість вийти на пенсію у 34-36 років і, звичайно ж, розмір пенсії. Кількість юнаків, як не дивно, перевищує план призову і на строкову службу. А пояснити це дуже просто: керівники підприємств та організацій, особливо тих, які підпорядковані Міністерству внутрішніх справ, приймають на роботу лише тих хлопців, які відслужили в армії.

Престижною стала служба в армії і серед майбутніх юристів. А ще кажуть, що нині трапляються диваки, які за те, щоб виконати почесний обов’язок перед Батьківщиною, погоджуються заплатити чималеньку суму. Чи справді це так, ми поцікавились у військового комісара Рівного Дмитра Оксенюка:

– Поки що така інформація біжучим рядком промайнула в пресі. Однак для того, щоб підтвердити її офіційно, у мене немає ніяких підстав. В інших країнах, зокрема в Туреччині, Грузії, діє закон, який дозволяє призовнику, який не бажає служити в армії, заплатити певну суму в державний бюджет і присвятити себе тій справі, яка йому подобається.

— Але ж міністр оборони ще в 2005 році заявив про те, що й Україні необхідно перейняти толерантний підхід до тих, хто не бажає їсти солдатської каші?

— Так, але Верховна Рада цієї пропозиції не підтримала.

— А чи планується остаточно перевести службу в Збройних силах України на контрактну основу?

– Є дуже багато бажаючих служити за контрактом. У минулому році, наприклад, ми виконали план із відбору контрактників у місцеву військову частину на 126 відсотків. Однак загалом, щоб утримувати сьогодні тих, хто служить на контрактній основі, необхідне значне фінансування. Тому що контрактника сьогодні не влаштовує посадовий оклад розміром 600 грн. Міністр оборони нещодавно заявив, що реальні перспективи переходу на контрактну основу з’являться лише в 2009 році, а поки що для цього не вистачає грошей. У 2011 році ми повинні остаточно перевести службу в армії на контрактну основу. Втім, як це буде відбуватися, залежить від фінансування.

— Як це вплине на стан справ у Збройних силах України?

— Поки що я утримаюся від будь-яких коментарів з цього приводу. Адже подальші зміни у Збройних силах залежать від вищого керівництва. Єдине скажу: таке нововведення потребує значних витрат з державного бюджету.

— А яких нововведень варто очікувати найближчим часом?

— Як відомо, знову відновлено соціальні пільги для військовослужбовців: на п’ять днів продовжено щорічні відпустки тим, хто відслужив у Збройних силах більше 20 років. Наприкінці 2006 року прийнято закон про відновлення безкоштовного проїзду на відпочинок, який вступить у дію у 2008 році.

— Чим пояснити, що кількість бажаючих служити в армії перевищує план призову?

— Юнаки вже не намагаються відкупитися, як це було раніше, тому що розуміють: скупий платить двічі. Адже тих, хто не служив, не приймають на роботу у багатьох серйозних структурах. Багато залежить від виховання в сім’ї, від допризовної підготовки юнаків у школі. Для цього на сесії міської ради прийнято програму патріотичного виховання молоді на 2006-2007 роки.

— До речі, які показники стану здоров’я призовників?

– Реальний стан здоров’я призовників з кожним роком значно погіршується. Зараз ідуть в армію ті, хто народився після чорнобильської катастрофи. Переважають патології щитовидної залози, психічні розлади. Люди стали надзвичайно нервові.

— А критерії відбору не змінилися?

— Критерії відбору стали ще суворіші. Адже кожний вид збройних сил потребує здорових і морально стійких людей. Бажано, щоб призовник мав середню освіту, щоб закінчив школу з оцінками не нижче 8 балів, щоб походив з повної сім’ї, а батьки щоб були працездатні і в сім’ї було не менше двох дітей. Усі хочуть, щоб призовник був ідеально здоровий. Але це ж сьогодні майже нереально. Все одно якісь вади є: або плоскостопість, або викривлення носової перегородки, або зоб, або сколіоз… Такі болячки «вилазять» відразу, адже в школах сьогодні звертають мало уваги на фізичну підготовку, на військово-патріотичне виховання молоді.

Випускники шкіл навіть не уявляють, як це – ходити маршовим кроком, що таке протигаз тощо. У навчальних закладах курс викладання військової підготовки скоротили із 140 годин до 76 на рік. Якщо юнак на першому уроці щось запам’ятав, то до наступного він цей матеріал забуде, тому що перерва між уроками триває два-три місяці. А перед тим, як іти в армію, хлопець повинен хоча б побачити автомат і зробити три залікові вистріли, аби уявляти, що таке справжня зброя. Як це не прикро, але в школах, коледжах немає навчальної зброї. Але, незважаючи на це, у будь-якому випадку юнаки повинні йти в армію, адже військовий обов’язок ще ніхто не відміняв.

— Міністр оборони Анатолій Гриценко нещодавно у Львові оголосив, що солдати наступного призову вже не знатимуть, що таке чоботи й онучі. Усім – від генерала до рядового, як пообіцяв міністр, видаватимуть черевики і шкарпетки. Як Ви ставитесь до цього нововведення?

— Усім відомо, що шкарпетки – це засоби індивідуального користування. Поки що онучі видають солдату на тиждень, а потім їх можна здати у пральню. А уявіть собі, що таке шкарпетки багаторазового використання. Їх треба прати частіше. А для цього потрібно збільшувати фінансування збройних сил. Однак, якщо до нас будуть надходити якісь керівні документи, ми будемо виконувати міністерське розпорядження. Поки що таких документів у нас немає.

Шкарпетки, як, зрештою, ще багато позитивних нововведень у Збройних силах України, поки що – явище швидше віртуальне, ніж реальне. Та головне, що потяг, як-то кажуть, рушив.

Рівнянин Михайло Клин, колишній боєць ізраїльської армії:

— В Ізраїлі строкову службу проходять не тільки юнаки, а й дівчата, єдина відмінність – жінок не допускають у зону бойових дій. Звичайно, ніхто з них не загортає ноги в онучі. Усі користуються шкарпетками, виготовленими за спеціальною технологією: ноги в них у спеку не пріють, а в холод - не мерзнуть. У тилових частинах особовий склад живе вдома і ходить на службу, як на роботу. Кожен пере свої шкарпетки сам. А в зоні бойових дій цю «інтелектуальну» роботу бере на себе держава: білизну здають у гарнізонну пральню.


Наталя Левчун.Рівне
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору