ЯКА СВИНЯ, ТАКІ Й ПОРОСЯТА

Якось двоє працівників райвідділу внутрішніх справ відправилися в Боремель, бо мали невідкладні справи, пов’язані не стільки з оперативно-розшуковою діяльністю, як із господарськими клопотами свого відомства. Коли правоохоронці владнали ці справи, гостинні господарі запросили їх пообідати. Місце для трапези вибрали далеко за селом, щоб не муляти очі трудовому люду і не кидати тінь на міліцейський мундир.

Одне слово, товариство просто неба у мальовничому куточку ріднокраю смачно обідало, гомоніло, насолоджуючись митями буття. Ніхто не звернув уваги на те, як від компанії відлучився правоохоронець. Усі ж бо зрозуміли, що чоловік пішов «до вітру».

А між тим у тій стороні, де «вітер», розгорнулася справжня кримінальна драма. Якраз на тому місці, де міліціонер вивчав краєвиди, зробив перепочинок злодій, котрий із місцевого свинокомплексу викрав пару поросят. Власне, крадій тишком-нишком затаївся в кущах, але його видало кувікання поросят. На той вереск і подався міліціонер.

Згодом злодія засудили. З’ясувалося, що то була не перша його вилазка до свинокомлексу. А один із керівників господарства, котрий брав участь у трапезі на природі, ще довго дивувався і допитувався у правоохоронців, як вони знали, що саме тут злодій зробить привал. Ті, у свою чергу, напускали міну таємничості і відбувалися традиційною відмовкою. Мовляв, служба у нас така...

Ще одна свиняча історія сталася у Довгошиях. У місцевої жінки, котра проживала разом із літньою мамою, хтось викрав свиню. Кажуть, що жінки вигодували її до розмірів корови, а вагою — за три центнери. Звісно, злодії поклали око на цей товар.

Якось у розмові з працівниками райвідділу міліції сільський голова, котрому було жаль марної праці односельчанок, завів мову про викрадену свиню. Аби заохотити детективів, «председатель» у разі розкриття цього злочину навіть пообіцяв міліціонерам ящик добротного коньяку.

...Того дня місцевий дільничний інспектор міліції запросив колег із райцентру на свіжину до кума у село Олика Ківерцівського району, що на Волині. За столом до компанії приєднався ще один оличанин. Після кількох чарок у нього розв’язався язик і він розповів, як учора допомагав своєму куму завантажувати на автомобіль свиню, яку той начебто придбав десь на Млинівщині.

— Не свиня, а корова! — захоплено коментував учорашню подію захмелілий гість. — На ній сало на дві долоні!

Звісно, міліціонери зробили вигляд, що ця інформація їм байдужа і наче вимушено та неохоче інколи вставляли у розмову якісь репліки чи запитання. Коли ж гість виклався емоційно та інформаційно, йому на прохання міліціонерів знову довелося розповідати свинячу історію. Щоправда, цього разу повільно, детально і вже не так піднесено.

З’ясувалося, що «заготівельники» із широкої дороги якимось чином пронюхали про свиню-гіганта у Довгошиях і не забарилися з нічним візитом. У своєму селі особливо й не ховалися, пояснюючи цікавим, що купили трицентнерну куцю у сусідньому районі. Можливо, ця кракдіжка їм би зійшла з рук, якби не балакучість кума.

А сільському голові довелося розкошелюватися. Щоправда, скромні правоохоронці обійшлися лише двома пляшками коньяку. А на розпитування захопленого керівника села відбувалися традиційним: мовляв, служба у нас така....

Віталій ТАРАСЮК, Млинів.