Радонове диво

Майже три десятиліття в Корець їдуть звідусіль хворі з єдиною метою: поправити здоров’я з допомогою дарів природи. Нещодавно і я скориставсь послугами тамтешньої унікальної лікарні, тому можу підтвердити, що у ній більшість недужих зцілюється. Отож, по-новому оцінюю рядки, зроблені в блокноті в різні роки. Дубенчани Володимир і Людмила Грибачови залишили в „Книзі відгуків” вдячний запис про врятування прикутої до ліжка матері... Рівнянка Євгенія Щербата вдев’яте проходить тут курс лікування, після процедур вже може здійснювати піші екскурсії до монастиря, хоч до цього кожен крок давався важко... Ганна Павловська із Сарн теж відчула себе на десять років молодшою і здоровішою... Марія Петринчук із Острожчини дякує медпрацівникам за їх майстерність і людяність... Мешканка Володимимр-Волинська Марина Войтюк упродовж трьох тижнів перебування в ортопедично-травматологічному відділенні переконалась, що в лікарні піклуються про створення по-домашньому затишної атмосфери, тут працюють люди з ніжними серцями і вправними руками... Зоя Ваганова з Підмосков’я приїжджає сюди вже двадцятий рік, бо лише в Корці оживає, ноги починають слухатись. І в цьому багато сприяє помічна вода... Микола Романчук з сусідньої Славути, за фахом лікар, добре бачить, що „його хребтові найкраще тут реабілітовуватись”. Та й путівки сюди поки що найдешевші.
А що вже казати про пацієнтів, які скористалися адресними, безкоштовними путівками.
Але спочатку невеликий екскурс у минуле, а потім подивлюсь, чи підтверджується істина, що стара слава нову любить. Я поцікавився, звідки звертались по допомогу до місцевих ескулапів хворі. Слава про Корецьку здравницю давно перетнула кордон України – сюди приїжджали недужі із Білорусі, Литви, Естонії, Росії, Польщі, Німеччини. І це не дивно. Бо тут успішно лікують опіки, переломи, шкірні хвороби, поліартрити, патології рухового апарату, дефекти хребта, допомагають діткам із вродженими вадами, вивихами стегон. Член-кореспондент Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності, кандидат географічних наук Іван Залєський після лікування тут зазначив, що корецька вода помічна у разі захворювань кісток, м’язів і сухожиль, травм периферійної нервової системи, серцево-судинної дистонії після перенесення інфекцій та інтоксикації, при гіпертонічній хворобі – всього у 25 позиціях!
А почалося все в далекому 1960 році, коли вчені Одеського науково-дослідного інституту курортології та фізіотерапії підтвердили наявність у корецьких водах радону, азоту та інших мінеральних речовин. Радон – нейтральний газ, що утворюється при розкладі радію, розчиняється у воді, проникаючи в кров, потрапляючи в різні ділянки організму, позитивно впливає на них. За даними досліджень Українського НДІ медичної реабілітації та курортології, ця вода є мінералізованою, тому добре сприймається хворими. Після процедур упродовж двох-трьох годин газ „випаровується” з організму. Радонові ванни покращують обмінні процеси в серцевому м’язі, кісткових тканинах, уповільнюють кровообіг, діють болезаспокійливо, розсмоктують запальні процеси, прискорюють захисні сили організму. Сукупність механічного (пухирі газу), термічного (різниця температури води й газу) та хімічного (дія азоту) факторів і спричинює бажаний лікувальний ефект, що „підкріплюється” медикаментозним фактором.
Однак успіху в лікуванні можна досягти лише при дотриманні певного режиму, вмілого поєднання води, медикаментів, трав. А здійснювати це є де і є кому. Нині до послуг пацієнтів гарно обладнаний тренажерний зал, кабінети для масажу, ультразвукової, фіто-, магніто-, лазерної, ампліпульс, світлової, теплової терапії. Тут функціонують 12 ванн, кабінети для підводного душ-масажу, в басейні здійснюють підводне „витягування” хребта й суглобів. А підсилені радоновою водою прцедури таки високоефективні. Пацієнти гарно відгукуються про лікарів. Власне, кожен із медпрацівників прагне внести свою частку в оздоровлення 120 хворих, які перебувають тут у кожному заїзді. А банниці чітко намагаються дотримуватись приписів лікарів при водних процедурах.
Окремо слід сказати про головного лікаря Анатолія Миронця. Змалку над усе захоплювався музикою (старший брат закінчив консерваторію), та коли від невиліковної хвороби пішла з життя сестра, вирішив стати медиком. Після Тернопільського медінституту працював хірургом у Сарнах, очолював дільничну лікарню в Великих Межирічах, був травматологом і завідуючим лорвідділенням Корецької райлікарні. Дружина, також за фахом лікар, з розумінням ставиться до теперішньої зайнятості чоловіка. Що йому тільки не доводиться робити! І дбати про ремонт відділень, і добудовувати сучасну їдальню, впорядковувати територію, оновлювати обладнання, розширювати лікувальні можливості. Але на перший план усе-таки керівник ставить організацію належного харчування. Оскільки держава виділяє на пацієнта 1,7 гривні на добу, а корчани витрачають у межах 6 гривень, головний лікар організував благодійництво, і за рік „зі сторни” залучає майже 80 тисяч гривень. А ще мають „свої” борошно (випікають хліб), цукор, овочі, сушню, консервацію, картоплю, трави для чаїв.
Був час, коли пана Анатолія хотіли з посади „скинути” місцеві архідемократи. Але нічого з задуманого ними не вийшло. Колектив дружньо виступив на захист свого керівника. Отоді зрозумів, що курс намітив правильний. То нічого, що хтось бурчить: „Сам не спить і іншим не дає спати.” Ділиться із підлеглими планами, намагається залучити їх до справи. Часто їздить до сусідів, переймає у них досвід. А оце вже в Корець їздять колеги вчитися. Нещодавно у фізлікарні відбувся семінар травматологів, що засвідчило високий досвід і кваціфікацію Людмили Кімак, належний порядок медзакладу, впорядковану територію, де чимало квітів. А результат зусиль колективу очевидний: у 73 відсотків пацієнтів спостерігається значне поліпшення, а в 23 – поліпшення здоров’я.
Та і в Корці вже звикли бачити колектив лікарні серед кращих установ. Скажімо, за підсумками озеленення території, де чимало навіть екзотичних квітів, участі в традиційних святах „Золота осінь”. А останнім часом мешканці Корця з повагою відгукуються про зрослу майстерність народного аматорського колективу „Радонові джерела”, який очолює Людмила Кічановська. Торік він аж на Сорочинському ярмарку радував широкий слухацький загал прекрасним виконанням поліських обрядів.
Зрештою, високої думки про тамтешніх медиків не лише автор цих рядків, але й інші хворі. Ось що говорить пенсіонерка Тетяна Кузьмич із села Дроздинь (Рокитнівщина):
— Вперше в лікарні. Пробула тут 12 днів, а вже можу рухати поламаною рукою. Так що зможу навіть діда обіймати. Буду Бога молити і за лікарів, і за сестричок, і за кухарів, які так смачно годують.
Педагог-інвалід Віталій Біляк із села Івання, що в Дубенському районі, вшосте тут оздоровлюється. За путівку заплатив лише 650 гривень. Каже, що масаж, ванни „допомагають приглушити поліартрит”.
Молодий корецький підприємець Сергій Хоменко вже відчуває поліпшення після аварії, переконаний, що процедури в фізкабінеті допоможуть „розпрощатися” з надоїдливими милицями.
Коли в 2001 році Анатолій Миронець став головним лікарем, тут за зміну обслуговували 40 чоловік, тепер – утричі більше. Але вже нині зрозуміло, що обласна фізіотерапевтична лікарня потребує розширення. Тому обласна рада прийняла постанову № 74-48/01-396 від 13 листопада 2007 року „Про завершення будівництва приміщення на 60 ліжок Корецької обласної фізіотерапевтичної лікарні”. Якби її втілити в життя, то була б можливість відкрити реабілітаційне відділення післяінсультних хворих. Адже нині чимало наших земляків потерпає від інсультів, багато недуг хребта, що важко лікуються в неспеціальних відділеннях. Сам пан Анатолій вельми сподівається на позитивне вирішення зі спорудженням реабілітаційного об’єкту в лікарні.
...Кажуть, запасів радонової води в Корці вистачить ще на 25 років. Отже, ще чверть століття тут будуть допомагати хворим – тисячі й тисячі людей ставити на ноги. Була б лише належна і вчасна допомога держави в благородних зусиллях медичного персоналу.
Василь ЯНОШІ,
Корець.