Петро Крук став першою ластівкою

Отже, перший крок у боротьбі за право виступати на водних доріжках в далекій азіатській країні наш земляк вже зробив. Тому привід, аби детально розповісти про 23-річного веслувальника, більш ніж вагомий. Навчаючись у дев’ятому класі, хлопчина „за компанію” якось прийшов на веслувальну станцію, що на „Острівку”. Йому поталанило, що потрапив у секцію до тренера Андрія Максимчука, який розгледів у вуглуватому 14-річному школяреві майбутнього підкорювача водних просторів. Любов виявилась взаємною: наставник поставив за мету вивести Петра в люди, а учень хотів бути гідним тренера, який мав високе звання майстра спорту, був членом збірної команди України, не раз перемагав на престижних змаганнях, став Заслуженим тренером України. Серед його вихованців 15 майстрів спорту, двоє – майстри спорту міжнародного класу, чемпіони світу, призери Кубка світу, учасник Олімпійських ігор. Гордяться в місті здобутками Руслана Сердюка, Леоніда Комлачука, Олександра Павлюка, Віктора Недашківського, Олександра Максимчука. І юнак прислухався до порад тренера, наслідував досвідчених веслувальників, викладався на тренуваннях на всі сто. Невдовзі став кращим на обласних змаганнях, а наступного року виграв Кубок Дніпра на Всеукраїнській регаті. Потім були переможні виступи за кордоном, зокрема в Угорщині та Хорватії. Його екіпаж каное-двійки на юніорській першості світу в японському місті Камацу був четвертим (1000 метрів) та п’ятим (500 метрів). Українська „двійка” відстала від росіян (третє місце) лише на дві секунди. Пристойні показники, хоча могли бути й кращими, та перешкодила нерозторопність рівненських спортчиновників. Дубенчанин побачив світ, вчився у відомих наставників настирливості, дотримання суворого режиму, долав стрес, фізичні навантаження. Ви б могли щодня лягати спати не пізніше 22 години, прокидатись о 7 годині, споживати неодмінну „вівсянку”, що містить потрібні вітаміни, білки та вуглеводи, швидо засвоюється в організмі? І тренуватись, тренуватись через „не можу”. І в такому ритмі жити тижні, місяці, роки. Непомітно в наполегливій праці минув час. Успішно закінчив школу, четвертий сезон виступає за збірну України. Вигравши європейську першість, удостоївся високого звання майстра спорту міжнародного класу. Захищає честь рівненської філії Київського університету права, де здобуває професію юриста. Десять років занять улюбленим спортом переконали, що він розвиває витривалість, силу, швидкість, виховує настирливість. Адже пройдений шлях – це суцільний тріумф, білі смуги чергуються з чорними. На чемпіонатах Європи, світу перемоги самі не падають до ніг. Та невдачі змушують більше працювати, аналізувати. Буваючи за кордоном, бачачи, що в Україні ставлення до спортсменів не відповідають вимогам часу, надто слабка підтримка держави тих, котрі створюють її імідж. Скажімо, кошти для поїздки спортчиновників на престижні турніри завжди знаходяться, немає їх лише для тренера. Ви могли б змагатись без... човна? У Японію дістався Крук із запізненням, не встиг акліматизуватись. Коштів на перевезення човна не знайшлось. Із заздрістю дивився на росіян, які прибули сюди заздалегідь, із необхідним спорядженням, у супроводі тренерів. До речі, не вперше українцям довелося виступати на позиченому човні. Так, у 2000 році на Олімпіаді в Сіднеї мусив до цього вдатись Леонід Камплочук, у 2001 році на світовій першості в Бразилії також позичав каное у поляків Олександр Максимчук. У Сербії організатори чемпіонату України взагалі „забули” внести в список учасників, не виплатили „добових”, погано годували. І в отаких умовах наші хлопці ще й перемагали, повернувшись додому з нагородами. — Функціональна підготовка в хлопця висока, — ділиться Андрій Максимчук. – Ліцензію він підтвердить на чемпіонаті України весною. Якщо змагання будуть чесними. Уточнимо сказане тренером. Ліцензія не іменна, а для команди. Отже, на олімпіаду поїде сильніший. Нині кілька спортсменів показують близький до контрольного нормативу час. Та хіба вже так важко „затиснути” необажаного кандидата з провінції, аби відкрити дорогу для „потрібного” представника з Одеси, Полтави, Дніпропетровська. Можливий й інший варіант. Перекладати фінансування поїздки в Пекін на „низи”. Одні обласні федерації зможуть допомогти своїм спортсменам, інші – ні. От і судіть про справедливість при такому розкладі. Петру Крку сушити весла ще рано. Тим більше, що плани в нього амбітні. Хоче закріпитись у збірній України, таки поїхати на літню Олімпіаду, де планує успішно виступити, привезти додому п’ятірку „тувів” — талісманів-ляльок, що символізують щастя. І здобути найвище звання – Заслужений майстер спорту. А в недалекому майбутньому стати тренером. До речі, він уже передає досвід молодому поповненню в спортивному товаристві „Україна”. Останній штрих. Як і наставник минулого року нагороджений „Кришталевим жолудем” – найвищою відзнакою громади древнього граду. А оце відділ з питань фізичної культури і спорту Рівненської облдержадміністрації визначив кращих спортсменів і тренерів. У олімпійських видах спорту серед кращих Петро Крук і Андрій Максимчук (веслування на байдарках і каное). До речі, таке пошанування уже не вперше, що не може не радувати.

Василь ЯНОШІ,

Дубно.