Рівне:

Створення та просування сайтів

Не тільки на підкову над дверима упова

Особливий погляд 20-лис, 2008, 16:559 prov 2 507
Відвідувачі Дубенського історико-культурного заповідника після екскурсії неодмінно заглядають у благодійний магазин. У більшості очі розбігаються від розмаїття сувенірів. Та не всі гості, купуючи майстерно вирізьблені речі, знають, що чарівник, який їх творить – талановитий місцевий самоук. Та й працює Сергій Яковчук не в художній майстерні, а оператором насосної станції водоканалу.
Як маленьке хобі перетворилося на велике покликання
Продавці замкового магазину не без задоволення називають виготовлені Сергієм сувенірні речі: підставки для календарів, булави, хрести, шкатулки, намисто, численні побутові речі, зокрема полички, карнизи, сільнички, підсвічники, попільнички. Найпопулярніші серед них – ті, що символізують пам’ятки старовини. Бо кому не хочеться привезти із княжого граду річ, від якої віє подих козацьких часів: макет замку, фігурку славетного Тараса Бульби, козацьку люльку? Перераховувати можна довго – до трьохсот видів назбирається. І більшість із них приносять не лише естетичне, але й моральне задоволення. Тому не дивно, що помандрували „діти” дубенського митця в Польщу, Чехію, Німеччину, Францію, США, Китай, Велику Британію, Канаду, Італію, Росію, Фінляндію, Ірландію, Ізраїль.
Кілька разів зустрічався із Сергієм, намагався зрозуміти, звідки черпає ідеї (90 відсотків виробів – „власні”), де знаходить наснагу, аби речі з-під його рук виходили унікальні (більшість — у єдиному екземплярі), як уловлює ідеальну та досконалу красу в буденних предметах, повз які байдуже проходять інші, чи є певна межа польоту його творчої фантазії? Таки володіє прекрасним даром розгледіти у дерев’яній колодці, чудернацько вигнутій корі, скрученому корені чи зубастій голові щуки контури майбутнього мистецького твору. Після того, як вдихне в них душу, вони „заграють”, радуючи око шанувальників прекрасного. Безперечно, передалися гени батька Олександра, що був вправним художником. Ще з дитинства хлопчина малював, випалював лобзиком. Закінчив ЗОШ №1, у Радовилівському СПТУ-26 вивчився на муляра-штукатура. Мріяв здобути професію художника, та не судилося через матеріальну скруту. Став працювати на насосній станції водоканалу, познайомився з хорошим майстром-різьбярем. Першою самостійною роботою був фрагмент іконостасу. Коли через суд витребував заборговану зарплату, то придбав... набори інструментів, циркулярний верстат. Бо розумів, що не може не творити. Нове захоплення стало не лише улюбленим заняттям, а й покликанням. А ще завжди пам’ятав підбадьорливе слово знаного в регіоні майстра-земляка Миколи Бондарчука, який помітив Божу іскру у хлопця і підтримав його бажання творити. Було, і в циркулярку руки попадали, і в електричні ножі, і різцями калічивсь. Але настирливо йшов до мети, набував навиків і знань.
Перший „вихід в люди” став добрим почином
Вперше на суд громадськості власні роботи Яковчук представив у дні ювілейних торжеств із нагоди 900-річчя Дубна. Вони швидко розійшлися між шанувальниками прекрасного. Майстра помітили, „посипалися” замовлення. Почав постачати вироби благодійному магазину в історико-культурний заповідник. Виготовив для тронного залу заповідника крісло (його робив три місяці), трибуну для міської ради, хрести для кількох церков. До речі, тронне крісло робив лише за фотокарткою, приблизні розміри виміряв лінійкою. Спершу „освоїв” сільнички, хрестики, підноси, кухонні дощечки. Уважно прислухавсь до зауважень туристів та екскурсантів, став виконувати індивідуальні замовлення. Отак і вималювалися власні напрямки у творчості. Чи не на першому плані – сувеніри, що відображають історію рідного краю: тарелі з вежами твердині над Іквою, окремі об’єкти замку. Створив аж 20 модифікацій булав, неповторних за формою і виготовлених з різноманітних порід дерев: липи, сосни, дуба, вільхи, черешні. З трепетом береться за хрести – душу вкладає в оберіг, бо він, як символ духовності, передаватиметься з покоління в покоління. Часто виготовляє підсвічники (уже сотень зо три розійшлися між людьми). Як на мене, то гарним подарунком-спогадом про Дубно буде скринька, прикрашена виноградною лозою чи букетом троянд – символом радості, достатку, любові.
Ідеї для малих шедеврів”
підказує сама природа
Живе і працює майстер у гармонії з природою. Часто мініатюрний шедевр народжується від споглядання надіквянських краєвидів, тієї досконалої краси, що тут панує. Ось на прибережному крутосхилі надибав шматок кори. А що, коли помізкувати над знахідкою, чи не згодиться, як основа рамки для картини? Підігнав за розміром, підправив краї, покрив лаком. Вийшла непогана річ.
Полюбляє пан Сергій рибалку. Якось упіймав чималеньку щуку, навіть замилувавсь річковою царівною. „Царівною” вона стала, як висушив голову, приліпив корону, приладнав підставку, полакував. Купили сувенір канадці, просили виготовити ще кілька аналогічних. Нині, окрім декоративних виробів, зацікавився виготовленням меблів. Постачає оригінальні товари магазину, який пропонує вишукані подарунки на різні смаки, зокрема і виготовлені місцевими майстрами. Має кілька композицій, зроблених у... пляшках (таку річ збирає безпосередньо у скляній тарі за допомогою спиць). Заняття важке, але й цікаве! Траплялись і курйозні випадки. Ото „вирізав” картинку, де козак рубає польського шляхтича. Знаєте, хто її купив? Турист із Польщі: довгенько придивлявся, як його предка мають пошматувати, того не міг допустити гонор.
Планів та задумів багато, аби лише вистачало часу
Я поцікавився найближчими планами майстра-митця, котрий щойно розміняв третій десяток літ. Мріє дубенську символіку вмонтувати у пляшки. Не хочеться кидати й малювання. А ще хоче відчинити власну майстерню, де міг би і сам працювати, і учнів доброму ділу навчати. Бо хіба можна взимку висидіти у хлівчику, коли температура падає до мінус 20 градусів і руки дубіють так, що доводиться бігати в дім відігрівати їх біля батареї? Отут сподівається на розуміння керівників міського відділу культури, того ж історико-культурного заповідника. Має купу ідей. Добре було б, якби доба мала годин 30, а не 24, в які аж ніяк не „вписується” (по секрету сказав, що дуже мало часу на сон іде). Бо займається улюбленою справою у вільний від основної роботи час. Та й з літератури дещо потрібно підчитати, повчитися у таких відомих західноукраїнських майстрів, як Василь Свида, Петро Шкриблян, Іван Корпонюк. Придалися б слушні поради науковців обласного будинку творчості. А то найпершим і найприскіпливішим оцінювачем його зусиль виступає тільки мама пані Антоніна.
Головне – творити, а не заробляти
Дехто може подивуватись окремим вчинкам дубенчанина. Скажімо, й слухати не хоче про те, щоб стати заробітчанином, гнути спину за бугром на чужого дядька. Якраз через це і розійшлися його шляхи з першою дружиною, яка вимагала їхати у Португалію. Більше того, пана Яковчука запрошували на роботу в Донецьк, Дніпропетровськ, Мелітополь, а також Польщу, обіцяли гарне місце на меблевих фабриках. Можливо, зарплатня була б непоганою. Але там необхідно буде працювати на один копил, з дня у день „видавати” 50-100 екземплярів-близнюків. Так, перший буде цікавим, другий також, можливо, і третій. А що ж далі? Де вже тут проявляти фантазію, оригінальність, де думати про творчість, яку підмінить ремісництво! Молодий чоловік задоволений, що його розуміє дружина Тетяна. До речі, не просто розуміє, але й всіляко підсобляє. Вона, скажімо, гарно лакує вироби.
Над дверима в „майстерню” пан Сергій повісив підкову, що давненько вважається талісманом щастя. І не лише тому, що, подібно до магніта, вона „змінює знак” негативного енергетичного заряду на позитивний. Вважається, що ось уже майже 5 000 літ підкови допомагають практично усім, кому бракує в житті удачі.
Як мені здалось, митець не покладається лише на оберіг, мовляв – убереже від лихого ока та невдач, а настирливо шліфує майстерність, прагне бути схожим на досвідченого Миколу Бондарчука, а з часом випередити наставника, міцно посісти власну нішу в мистецькому обширі регіону.
Василь Яноші,
Дубно.
Схожі новини
Коментарі - всього 1

Віктор 14-жов, 17:36

Приємно прочитати про молоду людину, яка попри всі негаразди знаходить в собі бажання і сили творити для себе і других людей. Хай Вам щастить пане Сергію!
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору