Музей знарядь убивств

Проте музей, у якому зібрані обставини скоєння окремих злочинів і безпосередньо предмети, з “допомогою” яких відбирались людські життя, мабуть, повинен існувати. І не лише в ролі посібника для молодих спеціалістів-криміналістів, а й як наочний приклад духовної потворності людини. Адже “спритність”, з якою виготовляється зброя і готується вбивство, не просто дивує, а взагалі не вкладається в голові. Важко повірити в адекватну реакцію на навколишній світ людини, котра протягом тривалого часу наполегливо і цілеспрямовано гострить ніж або власноручно монтує обріз. І це лише для того, щоб забрати в когось безцінний Божий дар — його життя, вгамувавши цим свого внутрішнього звіра, свою жагу крові. Напевне, головне питання Родіона Раскольникова так і залишиться у розряді вічних. Адже ніхто ще й досі не відповів на нього. Ніхто не знає, ким або чим дається право одним забирати в інших те, що їм зовсім не належить. Цього не знають ані слідчі, ані судді, ані самі вбивці. Проте так само, як про красу, не можна забувати і про потворність. Бо це теж є частиною (хоч і жахливою) нашого буття. І якщо в Рівному подібного музею немає, то у місті Кіровограді такий собі міні-музей існує. Сам кабінет був заснований ще в 1958 році. Як пояснили міліціонери, усі експонати тут — оригінальні зразки вогнепальної, дробової і холодної зброї. Колись вони були речовими доказами (тобто засобами скоєння злочинів) у конкретних кримінальних справах. Ці справи вже давно закриті, а злочинці, які їх скоювали, сидять у в’язницях, деякі з них навіть уже й відсиділи. Тому ця зброя не має попередньої вагомості, адже злочини були розкриті. Крім того, експонати приведені у недієздатність. У музеї зберігається, наприклад, зброя, так би мовити, вуличних хуліганів. Це кастети, виточені з метою роздробити якнайбільше кісток противнику. Нунчаки з прилаштованими до них гирями, велосипедними ціпками. Тут же і власноруч виточені злочинцями ножі, вилиті стилети. Знаряддям убивств ставали і мисливські ножі, багнети, які прикрашали гвинтівки, напевне, ще часів Першої світової війни. Тут же знаходяться й обрізи. Також у музеї є експонати, “присвячені” фальшивомонетникам і підробникам виробів із золота, гривневих та валютних номіналів. Виявляється, найпростішим способом підробки п’ятдесятидоларової купюри було прикріплення до п’ятидоларової усього-на-всього нулика. Тут є і підроблені золоті каблучки. На них стоять навіть проби! Проте найбільш моторошні два стенди, присвячені найрезонанснішим убивствам минулих років. Жертви… місця злочинів… витяги з протоколів… відмови у помилуванні та відміни смертної кари… зброя, якою було вбито людей… усе це — на фотографіях. А за кожною з них — чиєсь життя.