Рівне:

Створення та просування сайтів

Все життя зі спортом

Новини регіону 11-сер, 2005, 10:009 prov 1 166
Георгія Лазарчука знаю давно. І скільки пам’ятаю, він – у спорті. Свою трудову діяльність розпочав у 1962 році учителем фізвиховання Жулинської школи, що на Костопільщині. У 1968 його обрали головою районного спортивного товариства “Колос”. З 1985 р. – у спорткомітеті Костопільського райвиконкому. З 2002 року працює заступником директора зі спортивної роботи Костопільського обласного ліцею спортивного профілю.
– Пане Георгію, що привело Вас у спорт?
– Спорт полюбив ще у дитинстві. І він став невід’ємною частиною мого життя. Будучи школярем, брав участь у різних видах спортивних змагань. І вже тоді я зробив свій вибір. Закінчив Івано-Франківський технікум фізичної культури, заочно – факультет фізвиховання Луцького педагогічного інституту.
Можна сказати, що я пройшов шлях становлення і розвитку фізичної культури і спорту на Костопільщині.
– Як виникла ідея створення ліцею?
– Я б сказав – виникла необхідність створення такого закладу тому, що на той час у Костополі була одна з кращих спортивних баз в області і великий потенціал тренерських кадрів.
– Чому саме на місці колишньої школи-інтернату?
– Для створення такого закладу, як наш, потрібен комплекс споруд, серед яких головні – гуртожиток і їдальня. Побудувати щось нове – це немалі кошти. Такої можливості тоді не було. Тому з ініціативи райдержадміністрації і начальника обласного управління фізкультури і спорту Мирослава Дубчака та за погодженням з обласною держадміністрацією вирішили розформувати школу-інтернат і на її місці створити обласний ліцей спортивного профілю.
– Певно, виникло немало проблем. Це ж і питання кадрів, і долі дітей.
– Звичайно, із розв’язанням однієї проблеми виникла інша – як бути з дітьми, педагогами?
Дітей розподілили по інших інтернатах, зокрема, у Березнівську школу-інтернат, а особливо обдарованих, наділених спортивними даними, залишили в ліцеї. Подбали і про педагогів. Переважна їх більшість залишилася працювати в новоствореному ліцеї, незначну частину перевели в інші навчальні заклади.
– А як формувався тренерсько-викладацький колектив?
– Більшість таких кадрів – кращі місцеві тренери спортшколи, деякі запрошені з інших міст.
– Відомо, що за короткий період існування ліцею його вихованці досягли значних успіхів.
– Це спраді так. Близько п’ятдесяти разів ліцеїсти ставали переможцями першостей України, дев’ять разів срібними призерами і майже 50 чоловік виборювали бронзові нагороди. Десятеро вихованців ліцею є членами молодіжної та юнацької збірної команд України. Надзвичайно високих результатів досягла жіноча футбольна команда “Родина”, яка вже бере участь у Чемпіонатах України у вищій лізі.
– Що, на Вашу думку, є запорукою такого успіху?
– В першу чергу – це заслуга тренерів, які докладають максимум зусиль, щоб підготувати спортсменів. Сприяє успіхові і злагоджена співпраця педагогів, вихователів і тренерів, яким окрім професіоналізму властиві доброта і порядність. Вони з розумінням підходять до різного роду проблем, що виникають. Оскільки у ліцеїстів велике фізичне навантаження і бувають вимушені пропуски уроків з об’єктивних причин, то вчителі нерідко міняють свої професійні стандарти.
– Зрозуміло, що в наш час без матеріальної підтримки було б значно важче працювати і вийти на бажаний результат?
– Безумовно. У нас є люди, які люблять спорт і вміють робити добро. Першим відгукнувся допомогти у створенні жіночого клубу “Родина” директор ВАТ “Костопільський завод продтоварів” Микола Кучерук. Він вже – президент клубу. А відділення греко-римської боротьби підтримує підприємець Віктор Талащук.
– Мабуть, Ви дуже любите свою справу? Бо навіть, будучи у відпустці, не можете всидіти вдома.
– Я все життя зі спортом. І робота мені до душі. Тож і не сидиться вдома.
Розмовляла
Галина МІНЮК,
Костопіль.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору