Для тебе...

Я хотіла побачити твої очі крізь тисячі днів, а вони – всього лиш за кілька метрів. Я долала у мріях більше сотні миль, а ти, виявляється, так близько. Я хотіла віддати за тебе своє життя і змити увесь бруд твоїх гріхів, а ти сидиш навпроти, такий світлий і невинний, що навіть ніхто й у думках не скривдить тебе. Я хотіла подарувати тобі увесь світ, але він сам вже давно підкорився твоїй волі. Я просто хотіла бути потрібною тобі, та всі янголи неба співають для тебе свої псалми. Візьми хоча б світло мого згасаючого дня, і я знатиму – ти ніколи не відчуєш на собі усієї сили холодної ночі, але ж у тебе є ліхтар! Сховатися б у твоїй тіні, щоб вечорами охороняти твій шлях, але десятки пар очей вже виплакали собі там місце. Дозволь мені хоч іноді глянути на тебе, нагріти своїм подихом повітря, де проходитимеш ти, подивитися на той клаптик неба, якому ти пошлеш привітний погляд... дозволь моєму серцю битися... для тебе.
Тетяна КУЗИК.