Багата бабуся

Що більше живеш, тим більше переконуєшся в тому, що люди, котрим довелося “добре закусити” в житті, ніколи не втрачають своїх найкращих людських якостей. Це стосується і наших українських жінок, зокрема костопільчанки Марії Мішиної, яка нещодавно відзначила своє 80-річчя.
Пройшовши шлях нелегких випробовувань, вона не втрачає оптимізму, вміє радіти життю і передає цю енергетику іншим.
Ось уже більше 20 років пані Марія перебуває на заслуженому відпочинку. Проте ні хвилини не сидить без діла – завжди в турботах. І цього разу, коли ми зустрілись напередодні ювілею, вона була заклопотана, бо наближався день, на який чекала з особливим нетерпінням.
– Взагалі-то я не люблю помпезностей і урочистостей, – каже пані Марія. – Але дожила до такого віку … 80 – все-таки дата. Хтозна, скільки ще часу мені відведено… А дуже хотілося б побачитися зі своїми однолітками, колегами по роботі, котрі ще живі, дітьми, онуками, правнуками і залишити про себе добру згадку.
Жінка вразила мене своєю винахідливістю. Ідею відзначення ювілею виношувала вже давно, і почала готуватися до нього ще з весни. Поділилася зі мною деякими “родзинками” – показала текст вступної промови, яку сама написала, друковані запрошення, розповіла, що готує дітям та онукам подарунки, які має вручити по закінченню свята.
– Якщо всі запрошені зберуться, я заплачу від щастя, – говорить ювілярка.
Життя не пестило її, хіба що в дитинстві. Народилася жінка в заможній сім»ї в с.Голубне Березнівського району. Наука та батьківські мудрі настанови – не байдикувати і не марнославити, бути покірним і терплячим, добрим до людей – допомагали їй впродовж усього життя.
Коли пані Марія була ще зовсім юною, розпочалася війна. Молодь масово вивозили в Німеччину на роботу, та, на щастя, дівчині вдалося втекти. Рано розпочала свою трудову діяльність.
– Коли виходила заміж, то сподівалася на справжнє жіноче щастя, – продовжила пані Марія. Але чоловік став причащатися горілкою, тому терпець урвався і змушена була розлучитися ... Залишилася сама з трьома дітьми. Сутужно бувало, не раз хотілося давати волю сльозам, але “збирала волю в кулак” і здобувала свій світ.
Ніколи не впадала у відчай і виростила трьох золотих (за її словами) дітей. Має шестеро внуків, дві правнучки. Отже, по-праву вважає себе багатою бабусею.
Призвичаєна до праці з дитинства, вона невтомно трудиться щодня. Окрім хатніх справ, займається розведенням кролів, шиттям. І завжди вона чимось зайнята. Бо така вже вдача – не звикла байдикувати. Як є вільна хвилина, любить почитати про минувшину і сьогодення. І стає очевидним, що постійна зайнятість добрими і корисними справами, любов до дітей та онуків додають їй сил і оптимізму.
Галина МІНЮК,
Костопіль.