ЗРАДЛИВІ ДЗВОНИ

Вони зустрілися поглядами. Здавалося б, усе було так, як і колись. Ольга, студентка-першокурсниця з Рівного, вперше приїхала в столицю. Сором»язлива провінціалка розгубилася серед розмаїття вогнів, якими сяяв вечірній Київ. Та найголовніше було попереду – знайомство з батьками Андрія. Втім, як виявилося пізніше, хвилювалася дівчина даремно. На порозі столичної квартири її зустріла привітна господиня років сорока на вигляд. Між ними відразу зав»язалася невимушена розмова.
Андрієва мама знала про те, що об»єднувало її сина з юною рівнянкою. Вони обоє пробували свої сили в літературі. І познайомилися на нараді молодих письменників. А ще – їхня спільна подруга... Це Наталя сприяла тіснішому спілкуванню між ними. За якихось півроку ці стосунки переросли в серйозне захоплення. Андрій кілька разів побував у Рівному, а Ольга полюбила столицю. Думала навіть про те, щоб здати академрізницю і стати студенткою Київського університету. Але щось надломилося раптом у їхніх стосунках. Це сталося несподівано. Андрій заговорив про якусь дивну любов. Він казав, що любить навіть на відстані, яку не варто долати, щоб поспілкуватися, поділитися думками, враженнями. Обіцяв, що завжди буде з нею поруч. Він її обманював. Пересвідчилася в цьому остаточно, коли отримала листа... з монастиря. Її коханий писав про те, що нарешті знайшов себе, відчув справжню душевну втіху від молитви і посту. Цей лист залишився без відповіді. Подумала, заради чого витрачати час, адже потрібно виходити заміж, відчути нарешті опору в житті.
Минуло кілька років. Після закінчення педагогічного вона працювала вчителькою української мови, ще зрідка пописувала вірші. Ніби нічого особливого за цей період не відбулося. Аж поки не познайомилася з симпатичним колегою. Олег, отримавши диплом з відзнакою, прийшов до них у школу викладати математику. Під час перших побачень дівчина зрозуміла, що зустріла свою половинку, про яку так довго мріяла. А коли Олег запропонував Ользі одружитися, вона раптом забажала благословення священика. Щоб задовольнити примхи майбутньої дружини, наречений погодився поїхати в Києво-Печерську Лавру.
Заодно відпочинемо, походимо музеями, вклонимося святим мощам, – погодився Олег, нічого в ту мить не запідозривши.
Столиця зустріла молодят, як завжди, привітно, ваблячи око різнокольоровими вітринами. Здалеку виблискували від променів ранкового сонця позолочені куполи. Це вони вабили дівочу душу своїм цнотливим сяйвом. Щось феєричне було у тому вранішньому, недосяжному для людського розуму світлі, щось невимовне. І тоді, коли молода пара слухняно схилилася перед одухотвореним схимником, несподівано вдарили церковні дзвони, скликали монахів на вечірню службу. Худорлявий чернець також поспішав. Швидко перехрестив майбутнє подружжя, ледь вимовивши при цьому заповітні слова, і розтанув у ранковому тумані. Він попрямував до храму, а потім пірнув у срібне звучання церковних піснеспівів, наче втікав від свого підступного минулого, яке неждано-негадано проникло в його життя, наповнене щирою відданістю Богу, в його душу, просвітлену любов»ю до ближнього.
Оксана КОРНІЄНКО,
Рівне.