Тут починається Батьківщина, або ще раз про патріотизм

Мені здається, коли проживаєш у якомусь місті більше тижня, то знати хоча б основи його історії – твій обов»язок. Ось що довелося почути у відповідь на запитання про походження назви нашого міста та його вік від студентів:
— Я цим не цікавився. А чути від інших не доводилося, — говорить Володя зі Львівщини, який мешкає тут вже п»ятий рік.
— Мені відомо, що Рівне вважається містом з 1412 року. Саме тоді відбулася знаменна подія – надання йому Магдебурзького права. Проте, чому місто має таку назву, я не знаю. Хоча треба було б, адже навчаюся на історико-філологічному факультеті, — розповідає Наталка з Почаєва, яка проживає у Рівному четвертий рік.
— Скільки років місту, я не знаю. А щодо його назви, то про це нам розповідали на першому курсі. Наскільки я пам»ятаю, вона пов»язана з ровами, яких раніше на цій території було дуже багато, — розповідає Олександр, п»ятокурсник із Сарн.
— Якщо чесно, з історії Рівного не знаю нічого, — говорить третьокурсниця Ірина з Ковеля.
— Про походження назви міста нам розповідали у школі. Здається, щодо цього було три версії, та зараз я їх не згадаю. А дату пам»ятаю: вперше про Рівне згадувалося у 1283 році, — розповідає Андрій із Рівного.
Як бачимо, багато студентів, никаючи роками містом, не знають навіть найголовніших моментів його історії. Сумно визнавати, що і я поцікавилася ними, живучи тут уже не перший тиждень.
У «Рукописі: Легенди і Полісся» М.Немир наводить легенду, яку почув один студент від своєї бабусі. В сиву-сиву давнину мандрував нашими місцями один турецький султан. Зморений спекотним і вологим повітрям, побачив він гарну дівчину, яка набирала з криниці воду. Підійшовши, султан попросив напитися з її відерця і був дуже здивований, коли дівчина не лише дала води, а й запросила до хати повечеряти й заночувати. І вирішив султан відповісти добром на гостинність. Вранці він сказав дівчині:
— Я турецький султан, найбагатший з багатих, і за твою гостинність хочу тебе зробити своєю дружиною, щоб жила ти в достатку і нічого не потребувала. Чи згодна ти?
Дівчина здивувалася, але відразу погодилася стати дружиною султана. А на місці їх зустрічі, біля криниці, звелів він збудувати місто, яке назвали Рівно, бо тепер в султана стало рівно сто жінок.
Не хочеться визнавати того, що українська дівчина, та ще й гарна, заради якогось достатку, згодилася на чужині стати сотою дружиною у гаремі, а тим більше, погодитися з тим, що наше місто збудоване за повелінням не слов»янина, а турецького султана. Тому, зваживши на те, що такі казочки розповідали своїм онукам бабусі, звернемося до версій наукових.
За найпоширенішою – місто назване так через своє розташування на рівній низинній місцевості, що було досить нетиповим для середньовічного містобудування, і, тому, мабуть, закріпилося в назві.
Згідно з другою версією, своєю назвою місто зобов»язане тому, що воно стало сотим у володіннях князів Острозьких, які й придбали його для рівного рахунку. Третя версія говорить про рівну кількість ровів, заповнених водою. Це припущення є правдоподібним, бо в минулі століття існувало навіть місто з назвою Заров»я.
Назва міста змінювалася залежно від того, під чию владу воно потрапляло. Так, коли населений пункт належав Росії, то носив назву Ровно, Ровноє. Лише в роки визвольних змагань українського народу 1917-1920 років місто мало справді українську назву Рівне. А коли майже на двадцять років Волинь потрапила під владу Польщі, місто отримало офіційну назву Rowne.
Довгий час тривала боротьба за узаконення української назви міста. І лише 11 червня 1991 року Президія Верховної Ради Української РСР постановляє: «З урахуванням правил українського правопису, надалі іменувати місто Ровно – Рівне, а Ровенська область — Рівненська. Детальніше про це можна дізнатися з книги «Рівне-720: від давнини до сучасності.»
Не зафіксована історичною наукою і дата заснування Рівного. Першою згадкою про місто прийнято вважати запис латинською мовою у польській хроніці «Рочніка капітульського краківського.» Там ідеться про подію 1283 року: польський князь Лешко у Рівному вступив у бій із литовським військом і переміг, а багатьох ворогів убив. Проте лише з п»ятнадцятого століття Рівне регулярно фігурує в історичних джерелах. Воно згадується як село з багатими землями.
Офіційно Рівне іменується містом із 1492 року, відколи йому було надано Магдебурзьке право.
Я часто задумуюся над тим, чому люди не цікавляться історією свого краю. Адже майже кожен вважає себе свідомим українцем, а то й патріотом. Але щоб бути ним, треба ще й знати історію та культуру країни та місця, де проживаєш.
Світлана Куран, студентка МЕГУ.