Посівна чи стихійне лихо?

Прийшла весна, а за нею неодмінно гряде й комплекс польових робіт на селі. Українські хлібороби кожного року сприймають цю кампанію, немов стихійне лихо, бо завжди хронічно не вистачає фінансів. Та й сільськогосподарська галузь обросла безліччю інших проблем. Але засівати поле рільники мусять, бо це треба обов’язково робити, щоб було чим годувати народ.
Не став винятком і 2006. На проведення цьогорічної посівної кампанії в Україні необхідно «знайти» щонайменше 12 мільярдів гривень. А потреба села в кредитних ресурсах складає 4,6 мільярда гривень. Однак далеко не всі сільгоспвиробники цьогоріч можуть отримати кредити. Адже багато із них ще не розрахувалися за торішні позики. Крім того, вже протягом тривалого періоду селян непокоїть проблема високих відсотків, які «деруть» банки, подвійні чи потрійні застави. А також вимоги, щоб під заставу йшли тільки високоліквідні об’єкти, яких у хліборобів України уже майже не лишилося.
Питання кредитування у нинішньому році найбільше турбує селян ще й тому, що великий обсяг робіт доведеться здійснити додатково. Наприклад, багато клопоту завдадуть пересіви площ, які суттєво зросли у порівнянні із минулими роками. Тому вже сьогодні хліборобам вкрай необхідні гроші.
Болить голова, обтяжена проблемами комплексу весняно-польових робіт, й у селян Рівненщини. Передусім, через нестачу все тих же коштів, яких потрібно на проведення посівної в області щонайменше 115 млн. гривень. І це лише витрати на паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива і засоби захисту рослин.
Загалом в області планується засіяти 300 тисяч гектарів ярими культурами. З цією метою заготовлено 36 тисяч тонн насіння ярини, що повністю задовольняє потреби, також у запасах є понад 6 тисяч тонн дизельного пального.
Важливим фактором проведення сільськогосподарських робіт є наявність та стан техніки, яка в області давно ледь животіє і тримається на ентузіазмі народних умільців. Як нещодавно заявив заступник голови Рівненської облдержадміністрації Олександр Рудик, необхідних коштів для проведення нинішньої весняної посівної поки що немає, і світла в кінці тунелю також не видно.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що банки позичати гроші вперто не погоджуються. Адже кредити, які селяни брали торік, і досі не віддали, й ця сума становить майже 70 млн. гривень. А термін повернення невпинно спливає: березень-травень цього року. До того ж, керівники банків не мають ніякого бажання позичати гроші під заставу посівів сільськогосподарських культур. Хто захоче ризикувати? А раптом неврожай?
Враховуючи, що ситуація на Рівненщині із весняно-польовими роботами складна, а низка проблем потребує негайного розв’язання на державному рівні, депутати обласної ради направили відповідне звернення до Кабінету Міністрів України. Вони акцентували увагу щодо надання сільськогосподарським виробникам дешевих кредитів, у тому числі й довгострокових.
А поки що, як і щороку, селянам доведеться розпочинати нелегку «битву за врожай» майже беззбройними, врукопашну…
Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.