ВЛАДА ПЛЮС ГРОМАДА

Нещодавно у Довгошиївській одинадцятирічці відбулася велелюдна урочистість з нагоди введення у дію спортивного залу. Якщо на здоровий глузд, то ця подія мала б відбуватися напередодні першовересневого дзвоника. Але річ у тім, що упродовж майже десятка літ спортзал був відторгнений від навчально-виховних процесів у школі, оскільки у ньому, як кажуть у народі, «полетіла» підлога. Відтак, учні та вчителі ковтали цю гірку пілюлю, яку протягом багатьох літ ніхто не підсолодив. Щоправда, у 2002 році напередодні виборів у Верховну Раду і місцеві органи самоврядування дехто обіцяв справу зрушити з місця. Після того в одинадцятирічку навіть доправили сто гумових плит. Як їх було допасувати до спортзалу? — звісно, цим питанням ніхто не переймався. Відтак, усе залишилося по-старому.
Хто знає, скільки б тривала ота прикра шкільна одісея, якби торік одинадцятирічку не очолив Євген Братасюк. Свою діловитість та енергію спрямував на пошуки шляхів виходу зі спортзальної кризи. Першим промінчиком надії став конкурс на отримання міні-грантів, який проводила Рівненська обласна організація «Комітет виборців України». Заручившись підтримкою районної влади, депутатів, керівників господарств, організацій, підприємців, а також громади, довгошиївці надіслали заявку на конкурс і виграли його.
Реалізація проекту мала здійснитися до 1 січня 2006 року. У разі порушення цих вимог договір могли розірвати, а відтак, упродовж п’яти днів довелося б повертати 12 тисяч гривень. Щоб витримати договірні зобов’язання, довелося стелити підлогу у гімнастичному залі напівсухими дошками, а для надійності обробляли їх антисептичним розчином. Також свердлили вентиляційні отвори під підлогу.
Втім, не перелічити добрих справ, які чинила громада, влада, підприємці. Зі щирою вдячністю директор школи Євген Братасюк оприлюднював прізвища доброчинців, котрі доклали рук та ділової активності до реставрації спортзалу.
Віталій ТАРАСЮК,
Млинів