ВІДБІЛЮЮЧА ПАСТА – НЕ ДЛЯ ДІТЕЙ

Діти завжди відчувають непереборний страх перед лікарями, а перед стоматологами і поготів. Тому у роботі з маленькими пацієнтами потрібно бути не лише хорошим спеціалістом, а ще і психологом. Про специфіку роботи з дітьми нам розповіла головний лікар Рівненської міської дитячої стоматполіклініки Надія Мельник.
– Пані Надіє, як давно функціонує ваш медичний заклад?
– У вересні нинішнього року ми святкуватимемо ювілей – нам виповнюється 30 років. Щоправда, спочатку стоматполіклініка знаходилася в іншому місці, лише 10 років тому ми переїхали у це приміщення. У попередньому доводилося працювати практично у спартанських умовах – зимою температура повітря іноді досягала десяти градусів морозу. Сьогодні маємо тепло, світло, нове обладнання. Окрім того, школярі міста можуть скористатися послугами стоматолога у стаціонарних стоматкабінетах, котрі працюють при 16 школах. Результати такої системи є досить позитивними. Так, у школах, де функціонують стоматологічні кабінети, приблизно 40-50 відсотків дітей потребують лікування зубів, де їх немає, – 80-90 відсотків.
– То з якого віку ми починаємо доглядати за дитячими зубами?
– На жаль, культура догляду за власним здоров’ям у нашого населення є ще досить низькою. Деякі зрушення почалися з появою на телеекранах реклами. Люди, які прагнуть продати свої товари (зубну пасту, медичні препарати, засоби гієни), аби заробити гроші, в той же час привчають населення до гігієни. Втім, радіти все одно ще немає чому. Адже до нас приводять своїх дітей лікарі-педіатри – і навіть деякі з них не знають, як правильно доглядати за ротом. Що тоді говорити про всіх інших… А доглядати за ротовою порожниною малюка потрібно з перших днів від його народження. Чомусь ніхто не забуває мити дитинку – вушка, очки, інші органи, а почистити ротик – і гадки не мають. Насправді ж там у вологому середовищі «живе» багато бактерій, а під час прийняття їжі у ротику застоюються залишки харчових продуктів, що підвищує рівень кислотності. Як результат – руйнується емаль зубів, часто навіть тих, які ще і не прорізалися.
Отож, мами повинні пам’ятати, що запорукою здорових зубів на 50 відсотків є гігієна. І якщо дотримуватися її з немовлячого віку, дитина адаптується до того, що у її ротовій порожнині щось роблять. У неї потім не викликатиме негативних реакцій необхідність чистити зуби. А поки маємо справу із немовлятами, їх ротики потрібно протирати тампонами, змоченими у содо-соляному розчині, настої ромашки або череди. Вони нормалізують рівень Рн у роті, до того ж, це хороший масаж.
– А яку роль у формуванні зубів відіграє спадковість?
– Якщо гігієна – це 50 відсотків успіху, то спадковість – 30. Звичайно, якщо батьки мають нездорові зуби, прогнозувати, що у дитини буде «голлівудська посмішка», дуже складно. Щоправда, однозначно говорити тут важко. Адже стоматологічні проблеми може мати лише один із батьків, а на кого буде схожа дитина – вирішує природа. Поміж тим, часто трапляються випадки, коли з молочними практично не було проблем, а постійні зуби виростають просто жахливими, і навпаки. Крім цього, неповноцінне харчування матері, її хвороби, вживання ліків, несприятлива екологія призводять до порушення формування органів у дітей. Хоча, якщо питання розглядати за статевою ознакою, у жінок зуби завжди гірші. Вони більш емоційні, піддаються стресам, що теж впливає на здоров’я зубів. Також пологи є провокаційним моментом у житті жінки, який порушує кальцієвий обмін в організмі.
– Часто батьки не придають особливого значення здоров’ю молочних зубів. Чи правильно це?
– Це абсолютно хибна думка. Не одноразово доводилося чути від батьків: «Це все одно молочний зуб, не варто його лікувати, краще видалити». Проте коли ростуть постійні зуби, дуже важливо, щоб молочні були на своєму місці. Адже вони є провідниками росту для постійних та матеріалом для їх побудови. Якщо молочний зуб випаде передчасно, то сусідні та протилежні зуби змінюють своє місце у зубному ряді. Відбувається зміщення та нахил їх у напрямку простору, що утворився. Передчасна втрата молочного зуба може призвести до затримки прорізування постійного, бо кісткова тканина на цій ділянці буде щільнішою і зубові в таких умовах важче пробитися. Це, безумовно, впливає і на прикус.
– Наскільки небезпечною є проблема неправильного прикусу?
– Неправильний прикус є не лише наслідком рано видаленого молочного зуба чи скупчених, вигнутих та далеко розташованих один від одного зубів, а його провокують і погані звички дітей (смоктання пальчика чи канцелярської ручки), проблеми з ЛОР-органами (ротове дихання, неправильна вимова). Звичайно, найбільш помітна у цьому випадку проблема – естетична. Проте з точки зору здоров’я важливішою є невидима частина проблеми. Неправильний прикус унеможливлює проведення повноцінної гігієни порожнини рота, що призводить до хвороб зубів і аж до їх втрати. Також аномалії прикусу не дають можливості правильно пережовувати їжу, що призводить до підвищеного навантаження та захворювань інших ланок травного тракту. Проте на сьогодні існують технології, які дозволяють виправляти прикус у будь-якому віці.
– Як правильно обрати зубну пасту?
– Щодо догляду за зубами, то сьогодні існує маса різноманітних зубних паст. Але допомогти визначитися з тим, яка підходить саме тобі, може лише стоматолог. Єдина загальна порада: дітям однозначно суворо протипоказана відбілююча зубна паста. Допоки не відбудеться повна кальцинація зубів, а це не раніше 16-18 років, використовувати її дітям не можна. Навіть дорослі повинні користуватися такою пастою під наглядом лікаря. Адже неправильне її використання може викликати руйнування структури зубної емалі.
– Щоб лікувати дітей, напевне, потрібно бути надзвичайно сміливим?..
– За свою практику доводилося бачити різне. За 20 хвилин, які виділяються на одного маленького пацієнта, потрібно не лише знайти з ним спільну мову, а й оглянути та надати допомогу. А діти бувають різними. Батьки ж, коли дитя плаче вдома, сприймають це нормально, коли у кріслі у стоматолога – значить лікар варвар, поганий спеціаліст. Тому з дитиною спочатку потрібно подружитися. Особисто я з першого разу не лізу до рота зі своїми інструментами, а намагаюся поговорити, щось подарувати, дозволяю понатискати кнопки на апаратурі. Коли дитина починає тобі довіряти, повірить, що ти не хочеш причинити їй шкоди, тоді можна приступати до лікування. Хоча не всі випадки закінчуються добре для лікарів – часто пацієнти кусаються, плюються, щипаються, б’ються. Що вже й говорити про їхній величезний словниковий запас нецензурщини. А одного разу мені довелося лікувати юного каратиста – дістати ногою до моєї голови йому не склало проблеми. Втім, набагато приємніше згадувати інші випадки: коли тобі вдалося перебороти дитячий страх і надати необхідну допомогу.
Марина ДАНИЛЮК,
Рівне.