Погода і природа сприяли Торгам...

Коли я вперше прочитав про волинські торги у Рівному, які проходили у передвоєнному тисяча дев’ятсот тридцять сьомому році, то отримав таке враження, ніби сам на них побував. І відкриття Торгів, і відвідання численних павільйонів, ознайомлення з широкою та багатою експозицією тисяч досить цікавих товарів, представлених багатьма виробниками Польщі, Волині і Рівненського поліського краю, описані настільки вдало, детально і конкретно, що й народили приємне відчуття присутності на захоплюючій виставці товарів у місті над Устею. Щоб переконатися у правдивості моїх слів, давайте зазирнемо у господарський тижневик „Wolyń”.
„...Слід відверто сказати – Волинські Торги знаходяться під особливою ласкою та опікою небес: ще вчора небо було невеселе і захмарене, почав іти дощ, а сьогодні, дванадцятого вересня, погода прекрасна із самого ранку. Рівне набрало святкового вигляду. Вітер розвіває прапори, а перед старим парком князів Любомирських (нині парк культури і відпочинку імені Тараса Шевченка – автор) – рух, і в тиші чекає борота тисячний люд.
Сьогодні великий та урочистий день для Рівного – за хвилину почнеться відкриття Волинських Торгів. Чути звуки генерального марша – це прибуває на Торги командир Округу Другого Корпусу, генерал Сморавіньскі. Ще декілька хвилин – і військовий духовий оркестр заграє народний гімн.
Приїхали Пан Воєвода Волинський Хенрик Юзевскі та Маршал Сенату Алєксандер Пристор, вони проходять перед колоною почесної варти, повертають потім вбік, де впоперек шляху розтягнули символічну стрічку. За ними слідує група (послів) депутатів і сенаторів на чолі з віце-маршалами Бараньскім, Схаетзлем і Келякем, віце-міністр Внутрішніх Справ Корсак, делегат від Міністра промисловості та торгівлі начальник Соколовскі, представники цивільних і військових влад, преси, органів самоврядування: господарчого і територіального, установ і громадських організацій, культури, а також представники волинської громадськості, що зібралися у значній кількості.
Слово має президент міста Рівного пан Станіслав Волк. Говорить він про велике господарське значення Торгів, про їх невпинний розвиток, про важливу роль Торгів як чинник, який популяризує Волинь. Потім президент Станіслав Волк просить маршала Пристора, щоб той перерізав стрічку і звершив відкриття Торгів.
Рух ножиць – і стрічка падає. Гості, яких проводять директор Волинських Торгів у Рівному Гурніцкі та віце-директор Войчєховські, а з ними величезний натовп, ідуть до найближчого павільйону, щоб від нього розпочати перегляд господарського досягнення нашого регіону. Отож рушаємо, міцно стиснуті багатьма відвідувачами, від павільйону до павільйону, від кіоску до кіоску, нічого не минаючи, заходячи до кожних широко відчинених дверей...”
Різнобарвністю кольорів, неповторною гамою узорів відзначаються, як побачимо далі, товари народного ремесла – вишивки, ручне ткацтво, а серед подальших експонатів – багата продукція сільського господарства, яку виростили на теренах Волині, зокрема на рівненській землі. Втім, не будемо забігати наперед.
„…У типовій селянській хаті розкладені багатства волинського народного промислу, а це вироби ручного ткацтва, виконані на спеціальному верстаті, з саморобної вовни та льону, забарвленні з допомогою рослинних барвників, є багато експонатів витканої одежі, поруч килими і подушки – все забарвлено по-волинські, тішить око підбором кольорів.
А далі – творчий доробок волинського села: накидки, скатертини, серветки, волинські регіональні рядна, крайки, краватки, полотняні сорочки. Лежать вовняні, льняні та полотняні матеріали ручної роботи, найрізноманітніші вишивки від північних хрестиків до багатих кременецьких узорів.
Під другою хаткою, теж типово волинською, – загорожа, мальви під вікном, солом’яна стріха. Цей симпатичний за стилем павільйончик „Волині” належить Товариству пропагування культури театральної і Товариству підтримки будівництва публічних загальноосвітніх шкіл. Лежать там річники тижневика „Волинь”, альбоми, фотографії, брошури, цікаві таблиці і написи на стінах. З них довідуємося, що із 1934 року на Волині споруджено сто чотири загальноосвітні школи, дев’ятсот вісімдесят три шкільні приміщення, розпочато будову ста десяти шкіл, триста вісімдесяти двох кімнат для проведення уроків.
Досягненню волинського рільництва можна придивитися в павільйоні Волинської сільськогосподарської палати. Вітрини цього павільйону зібрали відділи, присвячені вирощуванню характерних для Волині рослин, що становлять значну частину нашого експорту.
Тут знаходиться хміль, волинське виробництво якого складає сімдесят відсотків від загальнопольського (головним чином вирощувався на Дубенщині – автор), тютюн, який вирощують головним чином у Кременецькому повіті, льон і коноплі, олійні рослини. Знаходимо тут також прекрасні зразки волинських плодів, дізнаємося, що Волинь має двісті тисяч вуликів, і вартість виробленого меду перевищує два мільйони злотих, що з Волині вивозять щорічно понад сто п’ятдесят тисяч кілограмів сушених грибів”.
А ось, дорогий читачу, і безпосередньо досягнення в промисловості, сільському господарстві, охороні здоров’я, будівництві доріг з твердим покриттям тощо самого рівненського регіону. Занурюємося вкотре на глибину сімдесяти з лишком років. Читаємо:
„...Прекрасно проявила себе в поточному 1937-ому році Комунальна рільничо-торгова артіль з Рівного, яка зібрала значну кількість сільськогосподарських машин, що найбільше підходять для волинських умов. Тут розмістився також новий відділ – відділ винаходів, а центральну частину павільйону зайняла захоплююча вітрина Міської електростанції в Рівному. Біля неї гості затримуються довше, приглядаються до досягнень раціонального застосування електричного струму в домашньому господарстві.
Увагу гостей привертають тут також вітрини маєтку Лийки, яке належить пану Мікулич-Радецькому, а це чудові плоди для годівлі великої рогатої худоби і коней, насінництво, бджолярство і лікувальні трави пані Єловецької.
Павільйон під номером 12 містить багату експозицію декількох великих волинських промислових підприємств. Тут розташувалася вітрина каолінових і керамічних підприємств в Дерманці, де переробляється волинська сировина – каолінова глина, яка йде у світ на потреби керамічної, резинової, паперової та іншої промисловості.
Саме з дерманських фаянсів виготовили виставлені тут тарілки, чашки, салатниці, молочниці, мисочки для рису – вироби, які ідуть на експорт. З цих фаянсів п’ють молоко на сніданок голландці, на африканське Золоте Узгір’я Польща експортує салатниці та чашки з екзотичними малюнками левів, тигрів і слонів, з написами на кафорському, хотентоцькому чи бушменському діалектах.
Тут знаходяться також вітрини цементного заводу „Волинь”, що у місті Здолбунів, Державних каменоломень базальту в Яновій Долині, санаторію над Горинню у селі Гута Степанська, що здобуває щораз більшу популярністю (його знищили під час війни разом з відпочивальниками та місцевими селянами – автор), а також Повітової спілки самоуправління в Сарнах, таблиці та діаграми якої розповідають нам про досягнення шляхового будівельного господарства цього повіту. Якщо у 1933-ому році сарненський повіт мав у своєму розпорядженні лише 0,97 кілометра шляхів із твердим покриттям, то в 1937-ому році має уже чотирнадцять кілометрів таких доріг...”
А далі ознайомимося з товарами, представленими з інших регіонів Волині та Польщі. Вкотре занурюємося у передвоєнну епоху.
„...Детально знайомимося із внутрішньою частиною павільйону Волинської ремісничої палати. Представляється вона навчально, демонструючи нам продукцію волинського ремесла, виставленого тут у таких галузевих групах: споживча, текстильна, шкіряна, товари з дерева, металу та особисті послуги.
Кременецький ліцей має на Торгах два павільйони. Перший з них заслуговує назви представницького, адже виділяється своїм естетичним виглядом. Зали заповнили діаграми, експонати рільничого та лісового господарства – дуже красиві, зі смаком зроблені меблі, паркетні та лісопильні вироби, нарешті, вироби ліцейних фільварків: сири, фрукти, каракулеві шкірки, мед – усе це досконало ілюструє як культурно-освітню, так і господарську діяльність ліцею. Меблі знаходяться також і в другому ліцейному павільйоні. Отже, в цілому усе це найкраще свідчить про великий внесок Кременецького ліцею в життя Волині...”
Перед завершенням огляду Волинських Торгів хотів би ще запропонувати декілька невеличких матеріалів стосовно цього особливо важливого заходу в житті Рівного та Волині.
„...Ціле багатство сарненського села – а це гарні, виконані в поліському дусі вишукані вишивки, кольорові запаски, гарно оздоблені полотна власного виробництва. Зі стін посміхається і привертає до себе увагу різноманіття кольорів. Це вітрина Повітової спілки самоуправління в Сарнах, єдина така на Волинських Торгах...”
„З року на рік тут продається значна кількість коней, при чому великі прибутки надходять із продажу коней для війська. Ярмарки під час Торгів у Рівному – це дуже вдалий торговий захід, прибувають на нього натовпи селян, та й уцілому ярмарки мають цікавий регіональний характер...”
„...Спеціальним відділом Волинських Торгів у Рівному буде автомобільний, який представлятиме легкові та вантажні автомашини, а також тягачі таких типів як „Chevrolet”, „Bnisk” , „Opel”. Знайдуть там також мотоцикли „Сокіл”.
На частково відкритому терені експонуватимуть машини і рільничі знаряддя праці та інструменти, такий відділ корисний для волинського селянина. Вперше Волинські Торги в поточному 1937 році зберуть значну кількість автомобілів і машин, для яких волинський ринок досить сприятливий. Машини і мотоцикли на Волині – це актуальні експонати Волинських Торгів...”
Ось вони – у всій своїй величі, вишуканості та неповторності – Волинські Торги у місті Рівне, так влучно, конкретно та дохідливо описані у довоєнному волинському виданні.
Чеслав ХИТРИЙ,
Рівне.