Рівне:

Створення та просування сайтів

ПРОГУЛЯЛА ДІТЕЙ

Таке життя 24-сер, 2006, 10:439 prov 1 029
Заміж Катю “потягнуло”, як тільки закінчила школу. Вмовляння батьків схаменутися і не поспішати, спочатку здобути спеціальність, набути життєвого досвіду, все ретельно обдумати та зважити, перевірити, випробувати почуття часом — ні до чого не привели. Дівчина і слухати нічого не хотіла.
— Буде він мене чекати, атож! Симпатичний, уважний, чуйний, а крім того, ще й першокласний водій. Із таким жодна не відмовиться прокататися з вітерцем...
Коли аргументи батьків вичерпалися — підняли руки вгору перед єдиною дочкою, яку природа обдарувала неабиякою вродою.
Невдовзі справили весілля. Подружки заздрили: “Оце пара!». Родичі невизначено зітхали: “Ранні зараз шлюби пішли...» Але незабаром Оксана і Павло дещо заспокоїлися: хлопець доньці справді трапився розумний, врівноважений та надійний. Із Миколою Катерина на крутих життєвих дорогах не пропаде.
Початковий період молодята жили дружно, добре, завжди знаходили спільну мову між собою, поважали батьків. Коли ж народилася дитина, Катерину неначе хто підмінив. Кине малу на матір або старшу сестру, у якої своя сімя та двоє дітей, а самої і слід прохолов. Вештається з подругами або взагалі невідомо де. А щоб доньку нагодувати, чоловіка з роботи зустріти — не мала турботи. Немов такий клопіт для неї зайвий.
Не втерпіла якось мати, добряче вилаяла її. Та й у батька терпець урвався: пообіцяв джинси зняти і покружляв перед носом у Каті солдатським паском. Та, виявилося, такі виховні заходи явно запізнілі й очікуваного ефекту не дали, іншим разом вона подалася на гульки разом із тримісячною Лілею та так застудила її, що ледве виходили. П’ять місяців пролежала з дитиною у лікарні бабуся. Саме так: не матір, а бабуся.
Після того Катерина ніби схаменулася, але ненадовго. Коли Лілі виповнилося одинадцять місяців, мати кинула її однісіньку у ліжечку й подалася у мандри... Де тільки не розшукували її рідні! А вона із Рівного заїхала аж у Севастополь, до лагідних хвиль Чорного моря. Надто кортіло розважитися, бо “дуже остогидло сімейне життя”.
Чоловік мовчки страждав і ходив насупленим, як осіння ніч. Назрівав фатальний конфлікт і розлучення. Через місяць, коли дружина повернулася додому, між ними відбулася серйозна розмова. Микола повірив обіцянкам-запевненням і простив її.
Після цього Катерина наче за розум взялася. Народила другу дитину — хлопчика, якого назвали Сашком. Та, на превеликий жаль, згодом повернулася до старого і стала забувати про свої сімейні обов’язки. Турботу про дітей повністю звалила на старих батьків і чоловіка. Сама ж стала повертатися додому пізненько, нерідко захмелілою. А то й зовсім не поверталася: тижнями, місяцями. Спробуй же їй хто зроби зауваження — вмить зчинялася сварка, у хід ішла нецензурна лайка.
Розлучення подружжя Сидоренків мало що змінило. Микола так само після роботи поспішав додому. Бабуся продовжувала називати зятя сином і виховувати з ним онуків. А “матінка”, як і раніше, жила, де їй заманеться. Піклуватися про своє потомство вона й не збиралася. Проте, коли дізналася, що колишній чоловік клопочеться про позбавлення її материнських прав, забрала Лілю із Сашка і зникла, не лишивши адреси.
Згодом з’ясується, що вона оселилася у знайомої Валентини, такої ж непутящої, як і сама. Тут вони постійно організовували п’яні оргії із випадковими і підозрілими чоловіками. Діти болісно переживали розлуку з рідними, їм було погано та незатишно серед чужих людей. Особливо ускладнилася ситуація, коли Катерина знайшла собі співмешканця, який був постійно п’яним і лупцював її та дітей. Які в таких умовах уроки! У щоденнику Лілі з’являлася двійка за двійкою. Вчителі раз по раз викликали матір до школи.
— Передай, що мені нема коли ходити, зайнята на роботі, — похмуро наказувала доньці.
Це була неправда, Ліля ж знала, що мати ніде не працює. А не послухатися боялася.
Микола ледве знайшов свою недавню дружину. Наполіг, щоб влітку оздоровити дітей у таборі. Майже щодня провідував їх. Коли закінчилася зміна й Катерина приїхала по дітей, ті збунтувалися.
— Не хочу їхати з тобою! — кричала Ліля. — Бабусю, люба, не віддавай мене!
І Сашко також, заливаючись сльозами, вчепився в бабусю. Розлютована Катерина вилаяла матір і силою потягла за собою доньку й сина.
Нове місце проживання дітей батькові й бабусі допоміг виявити телефонний дзвінок.
— Ми люди сторонні, — глухо чулося на тому кінці дроту. — Але ради Бога, заберіть дітвору від своєї гультяйки. Погано, дуже погано їм з нею!
Новий рік Ліля й Сашко зустріли у своїй сім’ї. Дід Мороз приніс їм багато подарунків, солодощів, іграшок, нові сорочечки і платтячка. І це виявилося доречним. Адже коли тато з бабусею везли дітей додому, на них був лише верхній одяг. Після зимових канікул Ліля із Сашком повернулись у рідну школу.
Мати за весь цей час жодного разу не поцікавилася здоров’ям дітей. Не подумала навіть повернути їхні нехитрі пожитки.
Бабуся, яка ще не оклигала після серцевого нападу, безнадійно махнула рукою:
— Нехай живе, як знає! Але дітей калічити не дамо! Лілю безсоння замучило. Ніяк не може забути п’яних гульок і бійок. Сашко також схоплюється вночі і кричить. Він дуже знервований, ледь що — відразу в сльози. Все згадує погрози чергового “папаші” зарізати його, тата і бабусю. Натерпілися вони з рідною матір’ю!
Незважаючи ні на що, Ліля хоче жити “з татусем і мамою”. І це закономірно. Маленька людина інстинктивно тягнеться до материнської ласки і ніжності. Без неї вона самотня і беззахисна...
Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.
P.S. Читач може здивуватися чому Катерина так вперто тяглася до дітей, ніяк не хотіла відпускати їх, адже вони обтяжували її, сковували дії. Невже мала такі материнські почуття? Зовсім ні. “Секрет” у тому, що вона одержувала на доньку і сина державну допомогу та аліменти.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору