Додому звідси не хочеться

Пізніше мав розмову із бабусею цих сиріток, 78-літньою колишньою робітницею Дубенського цукрового заводу пані Євгенією. Старенька спокійна за внуків, поки вони перебувають у лісі за Судобичами. Свіже повітря, цікаве та корисне дозвілля, цілий день справи до душі — діти не лише фізично міцніють, але й духовно загартовуються. Природа ніби спеціально створила цю місцину для оздоровлення. Високі сосни зусібіч обступили шестигектарну площу, на якій розміщено табір. Повітря наповнене хвоєю, довкола багаті ягідники, через ліс біжать гомінливі струмочки. І діти, і дорослі (був день чергового заїзду) в один голос казали про власне «обличчя» місця відпочинку, що працює за програмою біблійної тематики Християнських міжнародних таборів не один рік. А починалось усе в 1994 році. За два попередні роки «доброзичливці» встигли чималу шкоду завдати колишньому піонерському табору «Корчагінець», що став «нічийним». Та знайшлась небайдужа людина, котра не допустила подальшої його руйнації. Колишній дубенчанин, а зараз громадянин США Анатолій Придюк, відшукав кошти, аби вдихнути друге життя в заклад. Уже того літа тут оздоровились перші 600 діток, серед яких переважали хлопчики та дівчатка із північних районів області, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, сироти та напівсироти, діти із малозабезпечених сімей. Отак «відшліфовувався» постійний контингент. А кількість оздоровлених тут легко підрахувати: щоліта безкоштовно в п’яти заїздах буває щонайменше тисяча діток. Директор закладу Петро Музика задоволений, що тут працюють гарні наставники-волонтери, серед яких чимало досвідчених педагогів. Так, Інна Ковтун, вчителька Здолбунівської недільної школи, приїжджає сюди четвертий сезон; до пари їй Антоніна Сало; має вищу освіту Євген Музичук, погодинну програму занять склав; а Віктор Банацький пройшов спеціальне навчання в Мелітополі. Нині кожен відпочиваючий (а це діти віком від семи до п’ятнадцяти років) має індивідуальні програмки „І один у полі воїн”, що містить десять біблійних уроків для підлітків. Між тим, серед діток лише половина із сімей віруючих, інші – переважно учні шкіл-інтернатів. Тому ще чимало в наставників проблем із «неконтактними». Вдається знаходити спільну мову з місіями «Глорія» (Сарни) та «Світанкова зоря» (Рівне), що посилають сюди вихованців (їх у них 200 на постійному обліку). У 16 двоповерхових котеджах створено гарні умови для відпочиваючих. Діє духовний центр, діти залучаються до розучування сценок біблійного змісту, вивчення духовних пісень. В погожу погоду купаються в басейні, беруть участь в естафетах, грають у футбол та волейбол. Ви чули щось про «кольоровий футбол»? Це коли діти дотримуються правил гри, а їх наставники — ні. Багато бажаючих прилучитися до занять у гуртках рукоділля. Цікаво проходять вечірні спілкування в групах, де в іграх «розв’язують» різноманітні ситуації, складають «золоті вірші». Обов’язковими пунктами щоденника розпорядків стали вранішня та вечірня молитва. Діти сказали, що тут дні проходять швидко, не хочеться розлучатись із друзями, їхати додому. Задоволена станом справ у таборі лікар-педіатр Ольга Нагорна. По-перше, немає спалахів захворювань, що виникають у дитячих колективах, а також серйозних травм. Натомість майже всі 110 хлопчиків і дівчаток набирають у вазі за зміну кілограм-півтора. Тоді що вже казати про задоволення шеф-кухаря Антоніни Сердюк та її команди. П’ятиразове харчування, масло та хліб без обмежень, банани, апельсини, соки, печиво, випічка, ряжанка, кефір. Це додатково до звичайних страв. До слова, перебування одного підопічного в таборі обходиться майже в 500 гривень. І кошти ці надходять від спонсорів зі США та Швеції. Як правило, на відкриття сезону в «Світанкову зорю» приїжджає Анатолій Придюк. Цього разу він не лише благословив наставників на успішну роботу в 2007 році, але й прочитав проникливе «Слово Боже», привіз чергову партію гуманітарної допомоги. Тут звичайними стали безкоштовні пакети з найнеобхіднішим: зубною пастою і щіткою, милом, гребінцем, рушником. Не треба забувати, що половина відпочиваючих — це вихованці шкіл-інтернатів, сироти й напівсироти, вихідці із малозабезпечених сімей, для більшості з яких перебування в таборі, за влучним висловом представниці програми «Орфен» («Сирота») пані Нелі Білецької з Рівного, є чи не єдиним світлим променем у житті. То ж хай він сяє яскраво і буде приємним спогадом про літній відпочинок, і ще трошки наблизить юних до розширення світогляду, досягнення мети, що спирається на вселюдські чесноти, істину, милосердя.

Василь ЯНОШІ,

Дубно.