Нерозпорядливий платить тричі

Відступаючи у січні вже далекого 1944 року, німецько-фашистські загарбники зірвали міст через Корчик. Та це не могло спинити наступу радянських військ. У повоєнні роки до існуючих капітальних боків прибудували з дерева зруйновану частину – довго вірою і правдою служив пасажирам і транспорту відремонтований ветеран.

А коли поруч з’явивсь новий капітальний міст, попередній необдумано „списали”: розібрали настил, зняли поручні. І дарма. Бо пішоходи терплять чималі незручності: їх обляпують на вузьких переходах нового мосту з ніг до голови „пролітаючі” автомобілі, та й нещасні випадки трапляються. Аби зменшити тут напругу, через річку облаштували дві кладочки. Та двічі на рік, весною і восени, їх зносять бурхливі повені. От і йдуть „за водою” щороку до 30 тисяч гривень.
Потреба відновити пішохідний міст постійно „підтискує”: зростає потік транспорту через місто, особливо швидкісних іномарок. У центрі щоденно прошкують не лише мешканці західної частини райцентру, але й із Гніздова, Жадківки, Нового Корця.
Вихід шукав колишній міський голова Віктор Качановський, бо не гоже уподібнюватися скупому, який завжди платить двічі, тим більше нерозпорядливому, який тратить тричі. Проектно-кошторисну документацію на відбудову зруйнованого норовистим Корчиком мосту з подальшим використанням його як пішохідного допоміг скласти кандидат технічних наук Володимир Богачевський, працівник фірми „Граніт” (Київ). Металеві конструкції-піддони знайшли у Вінниці. За півмісяця могли б змонтувати їх, але не було коштів. Ніби й потрібно було небагато – всього 30 тисяч гривень, та міська казна... Планувалось облаштувати і зону відпочинку.
На „пішоходку” мали „відщипнути” кошти із суми, виділеної на відзначення 850-річчя древнього граду. Та їх „підімнула” районна рада, міська влада зосталась бідна-пребідна.
Відтоді двічі змінювалися мери Корця, та наполеонівські плани стосовно пішохідного мосту упродовж 10 літ так і лишились проектом.
Валентин Суменко,
Корець.