Рівне:

Створення та просування сайтів

Зустрілися через 20 років… у інтернеті

Таке життя 28-вер, 2006, 15:079 prov 1 258
Марійці ледве виповнилося 17, коли відчула, що під серцем б’ється нове життя. В ту мить, коли почула про це від лікаря, навіть подумати не могла, що батько майбутньої дитини так рішуче розіб’є усі її потаємні мрії — стати люблячою матір’ю, вірною дружиною. Всупереч усім її аргументам з його холодних вуст пролунало невідворотне: так мусить бути!
Молодий енергійний Михайло, у якого в житті все тільки починалося, сподівався на куди яскравіші перспективи. Вабила кар’єра, керівне крісло. Думки про сім’ю, тим паче про дитину, вирішив відкласти на пізніше, коли все владнається і пливтиме рівною розміреною течією. Невдовзі й справді почав просуватися службовою драбиною. Одружився з донькою генерального директора фірми, на якій працював. Здавалося, здобув усе, чого хотів, до чого прагнув. Ось тільки з родинного кубельця, облаштованого з волі багатого тестя за всіма євростандартами, на нього все частіше віяло холодом. Тож допізна засиджувався в офісі, блукав у інтернеті в пошуках нового захоплення, яке б урятувало його спраглу душу від буденної рутини, подарувало ковток свіжого повітря у цій невмолимій сіризні.
І знайшов… З фотографії, яку таємнича незнайомка погодилася надіслати електронною поштою, на нього дивилися милі карі очі. І щось було в них таке, чого не обминути, не перепливти, не збагнути… Запропонував зустрітися, познайомитися ближче, однак вона погодилася на його пропозицію не відразу. Відмовчувалася, допоки не попросив номер мобільного і не зателефонував. Оксамитовий жіночий голос був для нього ніби відлунням із минулого. Вже потім, коли зустрілися, пригадав усе, що залишив на роздоріжжі долі, там, де вони розминулись. Кохання, молодість, вірність і маленьку донечку, яка так потребувала татової турботи і ласки.
Минуло небагато-немало — 20 років. Здавалося б, вік уже не той, щоб знайомитись, закохуватись, зустрічатись. Але правду кажуть, що від долі не втечеш. Це вона, як терпляча жінка, вкотре пробачає усі помилки й необдумані вчинки і пропонує повернути втрачене.
Вони порозумілися відразу, наче й не було між ними розлуки довжиною в два десятки років, зради, розчарувань.
...Життя освітилося сонцем, як призахідне небо. Марійка згадала все: як рожевіють щоки, коли біжиш на побачення, як радісно прокидатися вранці, як солодко завмирає душа, коли зазираєш у кохані очі. Як давно з нею цього не траплялося, так давно, що геть забулось. Життя заради доньки, а кохання — як пам’ять про диво, тільки в кіно, віршах і книгах.
Юність хлинула у кров нестримним потоком, ніби вони відкупорили чарівну амфору, в яку тече час, і роки повернули назад. І, розуміючи, що це диво, вони поспішали поділитися одне з одним сокровенним, надихатися листям у селищній посадці, пройтись у дві пари очей по улюблених книгах, поспівати під гітару улюблені пісні молодості. А ще читали вірші, дивилися на зірки й дивувались, що молоді, вродливі, багаті втовкмачували з телеекрану, що кохання на світі не існує.
— Ніякого розписування та прописки, — сказала Марійка впевнено, коли Михайло запропонував одруження. — Мені не треба матеріального. Хочу просто бути поряд з тобою.
Скромна квартира в старій чотирьохповерхівці засяяла чистотою та затишком, на балконі розпустилися квіти й духмяна трава-приправа. Марійка виявилася хорошою господинею.
Ось тільки донька… Вона вже доросла. В неї своє особисте життя, свої захоплення і розчарування. Чи не повторить вона долі матері, незважаючи на те, що сучасна молодь має набагато більше можливостей познайомитися, зустрітися? Як не втратити свою неповторну, даровану Богом долю? Як не розминутися в життєвій порожнечі й не згаяти часу, відведеного на любов?
Наталія ЛЕВЧУН,
Рівне.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору