Рівне:

Створення та просування сайтів

Квіти її життя

Особливий погляд 24-вер, 2009, 09:369 prov 1 281
Не секрет, що кожен по-своєму облаштовує власне життя. У селі воно специфічне: щоденна виснажлива робота на землі не в радість. Так і в жительки села Золотолин Надії Руслової. Але сіру буденність для неї прикрашає дивовижне захоплення - вирощування квітів. Вони, без перебільшення, стали сенсом життя цієї жінки-пенсіонерки.
Знаєте чому? Якщо ні, то скажіть: вам доводилося бачити розмаїття квітів довкруг великої сільської оселі? Та ще й восени, коли природа починає стрімко згасати? Просто якась собі оранжерея.
Я в Золотолині цього дива ніде не побачив – навіть у сільської інтелігенції, де перед вікнами замість квітів бовваніють бур’яни або ж городина.
А пані Надії просто подобається так жити: поратися на землі, доглядати велике господарство, і при цьому приділяти багато уваги вирощуванню різноманітних квітів.
О, яких лише квітів тут немає. Скільки хризантем, які цвістимуть аж до морозів, поруч айстри, далі чорнобривці. А за літню пору – годі говорити. От тільки троянд не вистачає. Але вони весною обов’язково будуть. Плетисті, замовлені в Польщі.
Отак, ознайомившись з естетичним надбанням простої сільської квітникарки, вже не міг не бомбардувати свою співбесідницю запитанням: „як”, „звідки”, „для чого”?
З’ясувалося, любов до квітів у пані Надії виникла ще в дитинстві. Як сама висловилася, змалку любила красу. І додала:
— Несу на дорогу молоко на здачу, і завжди загляну, що там розцвіло. Та так, щоб люди не бачили, бо дехто необволить.
Справді, дехто думає, що тітка Надя, як її в селі називають, вирощує багато квітів заради особистої вигоди. Нічого подібного. Будучи людиною порядною, водночас говіркою, співбесідниця відверто обмовилася:
— Квіти вирощую винятково для власного задоволення. Водночас не відмовляю діткам у школу на перший дзвоник. Обов’язково оберемок занесу в церкву на Дмитра – наш престольний празник. А оце недавно були жінки зі Збужа і Жалина, які попросили квітів для розмноження. Як тут відмовити?
Що ще можна додати до сказаного? Жінка виростила десятеро дітей, які за добротою, порядністю і любов’ю до квітів пішли в матір. Люди вже навіть переказують, що в дочки Світлани, яка живе поблизу Костополя, все довкруг будинку цвіте. А сини Геннадій та Сергій, які працюють у Підмосков’ї, не приїздять додому без насіння квітів.
І все ж наостанок згадаємо один парадоксальний випадок. Коли з’явився закон про заборону сівби маку, до оселі Надії Руслової завітала міліція. Жінка поблизу квіток підсіяла трохи маку. Думала, для конспірації, а тут...
Походили міліціонери, подивилися і сказали: „Ото в баби гарно перед хатою. Навіщо вам мак, і без нього гарно. Ми зайшли помилуватися квітами, а знайшли мак”. На доброму слові і розійшлися.
Справді, і біля хати, і на душі гарно у цієї добропорядної людини. А чом би ні, якщо вона належить до тих людей, у яких готовність до подолання перешкод, негараздів реалізується ледве не щогодини? Тому наполегливою працею досягає результатів як у сімейному, так і в естетичному житті, яким може позаздрити кожен. Чи, може, квіти стали сенсом її життя? Авжеж, якщо вони виводять нас із буденності на простір святковості. І як добре, що проста селянка-пенсіонерка це усвідомлює.
Тож, коли пані Надія дарує комусь букет квітів, на думку спливають такі поетичні рядки:
Квіти – краса земна
полум’яна.
Квіти – це пісня полів,
Квіти – троянди,
тюльпани,
Квіти – це серця
бентежний спів.
Василь Авдимирець,
Костопільський район.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору