На Рівненщині чоловік викинув літню жінку з вікна п’ятого поверху

81-річна Лідія страшенно боялася темряви. Колись її чоловік (нині покійний) зовсім втратив зір і доживав би віку навпомацки, якби не безкоштовна радянська медицина… Бабця останнім часом також почала скаржитися на проблеми з очима. Воно й не дивно: у її літах «бездонні криниці душі» нерідко поростають «жабуринням» катаракти. Того трагічного осіннього ранку, який видався похмурим та сірим, пані Лідія знову відчула погіршення. «Мені темно, увімкніть лампу або закрапайте мені очі!» – просила вона чоловіка своєї онуки. Той марно намагався переконати стареньку, що світла в кімнаті ніхто не вимикав, просто на вулиці погана погода, і врешті-решт вирішив підсадити згорблену бабцю на підвіконня… Принаймні, так він згодом виправдовувався перед дубенськими правоохоронцями, які запідозрили, що виявлена на даху прибудови пенсіонерка – не самогубця…
Про це повідомляє Марина НОНКА, Микола ЛЕКАЙ, ВЗГ УМВС.

Навколо події, яка сталася 30 жовтня на одній з вулиць Дубна, що на Рівненщині, понад тиждень точилися гострі суперечки та пересуди. Знайшлися «свідки», які нібито бачили, як якийсь громадянин викидав з вікна п’ятого поверху літню жінку. Проте, що насправді сталося того дня у квартирі, де 81-річна загибла мешкала з онукою, її чоловіком та донькою, ніхто достеменно не знав.
– Я з ними не спілкувалася, – розповідає сусідка Марія. – Лише «добрий день» від них чула, коли надворі чи на сходах зустрічалися. Ця родина нещодавно купила тут квартиру. Вони молоді, ми старі, двоє пенсіонерів. Тому й не могли мати спільної мови з ними. Якось Лариса (онука загиблої, – авт.) прийшла до мене і запитала, які потрібні довідки для того, аби оформити пільги дитині війни. Так я дізналася, що вони привезли сюди і приписали свою бабусю. Чи сварилися? Звісно, сварки у них бували, як і в кожній сім’ї, але які саме, не можу сказати конкретно. Бабуся надвір не виходила, я її взагалі в очі не бачила. Тоді, коли трапилося лихо, я була вдома. Почула сильний грюкіт. У мене саме гостювали онуки, вони й сказали, що щось впало з п’ятого поверху. Я визирнула надвір, нічого не побачила, а потім вийшла на балкон. Дивлюся, вона лежить, згорнувшись. Поворухнулася і завмерла…
Біля будинку здійнявся галас. Нечасто посеред білого дня у людному місці стається подібне… У цей час тривожний дзвінок піняв на ноги слідчо-оперативну групу Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області.
– 30 жовтня 2009 року близько 13 години 30 хвилин в Дубенський міськвідділ внутрішніх справ надійшло повідомлення від невстановленої особи про те, що поблизу одного з будинків на вулиці Мирогощанській було виявлено труп пенсіонерки, – зазначає заступник начальника Дубенського МВ – начальник слідчого відділення Ігор Гай. – На дану пригоду виїхала слідчо-оперативна група, і в ході перевірки було встановлено, що жінка покінчила життя самогубством. Але в подальшому у нас виникли підозри, що пенсіонерку позбавили життя. Всі громадяни, які проживали разом з нею, були доставлені в Дубенський МВ, де їх опитали. В результаті один з членів родини, а саме чоловік онуки загиблої В’ячеслав, 1966 року народження, написав явку з каяттям, у якій зізнався, що викинув літню жінку з вікна п’ятого поверху, внаслідок чого вона й померла. Дану особу було затримано в порядку статті 115 Кримінально-процесуального кодексу України. На даний час вирішується питання про її взяття під варту.
Підозрюваний В’ячеслав, з яким нам також вдалося поспілкуватися, своєї провини не заперечує. Щоправда, вбачає її не в злому умислі, а в необережності… Чоловік каже, що 43-й день народження, який святкував напередодні трагедії, довго забути не зможе. За його словами, до бабці він ставився добре, навіть краще, ніж до власних батьків. Постійно їздив допомагати їй та покійному дідові дружини в село на Демидівщину. А коли пенсіонер віддав Богові душу, молода родина вирішила забрати пані Лідію до себе, адже давати раду собі й чималому господарству вона вже не могла. Після смерті чоловіка у старенької почали «здавати» нерви, тому її доводилося час від часу класти до лікарні. А ще бабця скаржилася на катаракту і дуже боялася втратити зір.
– Напередодні ми святкували моє 43-річчя, – пригадує В’ячеслав. – Увечері заходили гості, сусіди. Бабця посиділа з нами, повечеряла. Усе було добре. Другого дня вранці гості прийшли снідати. Звичайно ж, і без спиртного не обійшлося. Дружина із сусідкою завели жіночу розмову, тому я вирішив подивитися телевізор у залі. Тут бабця знову почала хвилюватися, що нічого не бачить. А їй же не слід цього робити, в неї тиск піднімається, серце хворе… Я почав доводити їй, що справа не в очах, а в тому, що надворі темно, похмуро, тому їй нічого й не видно. Спершу я хотів бабцю вивести на балкон, але там протяги, її потрібно було б одягати. Думав підвести до вікна у спальні доньки, та туди меблі не дають підступитися. Повів до нас у кімнату. Вирішив її підсадити на вікно, бо вона зігнута, сама подивитися не може. Вона злякалася, почала панікувати. Та я все одно посадив її на підвіконня, хотів ноги підсунути… Почав вовтузитися з вазонами, які заважали, аж раптом побачив… що одні ноги у мене лишилися. Це для мене було шоком. Є такі свідки, які казали, нібито я її скинути хотів. Та я ніколи навіть думки такої не мав…
Як зауважує заступник начальника Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області Ігор Гай, за даним фактом було порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство), якою передбачено від семи до п’ятнадцяти років позбавлення волі. Але не виключено, що дії підозрюваного будуть перекваліфіковані на вбивство через необережність (стаття 119 ККУ). І тоді В’ячеславу «світить» до п’яти років обмеження або позбавлення волі.