Сільрада тримається на Василях

Земляки

Після звільнення у запас із лав Радянської Армії 22-річного хорупанця запросили на роботу секретарем сільради. Він тоді ще й не був депутатом сільської ради, тож працював, так би мовити, «чистим» секретарем. А вже у 1969 році його обрали депутатом і секретарем. Відтоді уже майже сорок років обіймає цю посаду. Щоправда, у 1975-1977 роках спробував хліба і голови сільради. Однак зрозумів: не із його здоров’ям головувати. Зрозуміло, що майже за 40 років діяльності всякого бувало, але пан Василь завжди намагався допомогти людині. Ніхто від нього не чув крику, поганого слова. Мабуть, саме лагідна вдача секретаря сільради приструнювала професійних крикунів. А ще чіткі і дохідливі аргументи, на які багата його скарбниця досвіду. Нині пан Василь зі щемом у серці пригадує ті часи, коли, за його висловом, «люди жили бідніше, але були організованіші». Веде він мову про те, що односельці виявляли активність у громадській роботі, художній самодіяльності, а хор колгоспу «Вітчизна» брав участь у «Сонячних кларнетах» — республіканському фестивалі художньої самодіяльності. Та Василь Лукащук за той творчий спалах земляків собі заслуг не приписує. Навпаки, добрим словом згадує парторга колгоспу Геннадія Рубиша, котрий надихав односельців на мистецькі еверести. Та й нині люди не обділені талантами. Щоправда, не завжди пісня проситься на серце. Нині чоловіка, скажімо, пригнічує те, що на території сільради пустують 112 осель. У селах набирає розмахів безробіття, тож люди виїжджають на заробітки, далеко від рідних осель працевлаштовуються і там живуть. Власне, ця проблема не тільки населених пунктів Хорупанської сільради. Однак і тут треба шукати прийнятний вихід. Принаймні ця проблема не дає спокою і сільському голові Василю Андрієнку, і секретарю сільради Василю Лукащуку. Та й не тільки їм. До речі, Василь Лукащук секретарює уже при п’ятому сільському голові і з усіма знаходив порозуміння. А найдовше працював із Василем Корцюком. Як бачимо, хорупанська традиція обирати до керма сільської влади Василів зберігається. Після напружених трудових буднів належить і розслабитися. Найкращий відпочинок для пана Василя — читання художньої літератури. У свій час зібрав добротну бібліотеку, тож тепер занурюється у творчі секрети і класиків, і сучасних письменників. А ще секретар сільради захоплюється грою у шахи. Колись йому конкуренцію складав директор місцевої восьмирічки Анатолій Майструк. Нині ветеран педагогічної ниви переселився на Волинь, але коли приїздить у Хорупань, то неодмінно зі своїм давнім партнером зіграє кілька партій. Цьогоріч на спартакіаді працівників органів місцевого самоврядування Василь Лукащук поступився Перемилівському сільському голові. Власне, програв достойному суперникові. Та чи не найбільша радість для пана Василя і дружини Надії діти і внуки. Коли сини Валентин і Сергій із дружинами Наталями та дітьми Олею, Ярославом, Максимом і Юрком гостюють у батьків, то у хаті справжня сімейна фієста. Якраз ота родинна енергетика додає главі сімейства сил і наснаги, відтак за інерцією і на пенсії не може відірватися від сільрадівських клопотів. — Чи ще довго збираєтеся секретарювати? — запитую Василя Лукащука. — Якщо Бог здоров’я дасть, то ще працюватиму. Принаймні, до наступних виборів, — упевнено відповідає. А в селі про Василя Лукащука кажуть: він як той кінь — скільки навантажиш, стільки і повезе. Хай він вибачить за не зовсім поетичне порівняння, але нехай якомога довше тягне секретарського воза. Тоді і в справах буде толк, а в громаді — порядок...

Віталій ТАРАСЮК,
Млинів. На правах реклами пропонуємо дізнатись де можно купити чоловічу вишиванку. Вишиванку в Києві треба купляти тільки на нашому сайті.