Рівне:

Створення та просування сайтів

Тепер нелегко бути молодим

Таке життя 29-лип, 2010, 10:149 prov 1 462
Маківку літа найбільше чекали випускники шкіл та їхні батьки, адже 15 липня розпочалася вступна кампанія у “виші”. Перші мріють долучитися до студентського загалу, другі ж мають більш прозаїчне зав-дання: зробити так, аби чадо навчалось безкоштовно, бо ж не кожному “по кишені” оплачувати навчання. Змучені абітурієнти та знервовані батьки переведуть подих лишень на початку серпня, коли вже стане відомо, чи варто готуватися до Першого вересня.
Так чи інакше, освітня система вимагає реорганізації, та чи ефективними є потуги її очільників у цьому напрямку? Ця проблема останнім часом хвилює всіх. Адже високоосвічена молодь як уособлення майбутнього країни невдовзі керуватиме нею, якщо не безпосередньо, то в як громадяни дбатиме про її розквіт.

Від добра
не шукають добра
Загальновідомо, що Радянський Союз мав одну з найкращих у світі освітню систему, яка забезпечувала фундаментальну підготовку до життя, допомагала самореалізовуватися. Та останнім часом міцну основу колишньої школи успішно розвалили, забувши засторогу великого Кобзаря.
На жаль, згідно з тестуванням третина сучасної молоді не здатна вступити до універститету, до того ж вона не здатна критично та творчо мислити, не може працювати з цілковитою віддачею. Однією з причин цьому — обширне користування мережею Інтернет, де молодь отримує інформацію на будь-який смак. Отримує швидко та бездумно, тобто без потреби узагальнення та мислення. Тому молоді люди і не змушують свій мозок працювати, не уявляють речі, не відчувають мову.
Розумні, далекоглядні українські вчені та політики критично ставляться до сліпого копіювання основ Болонської системи, іновацій, пов’язаних із тестуванням. Так, доктор історичних наук, академік Володимир Литвин виступає проти зовнішнього тестування: “Це ж ніщо інше, як експеременти над дітьми, коли підведення підсумків зробленого більше нагадує екзамен з автосправи, де механічно треба проставити “так” чи “ні”, важко визначити істинний рівень триманих випускником знань.”
На думку народного депутата, заслуженого вчителя України Катерини Самойлик, тестування позбавило випускників права вибору, адже тепер вони не можуть вирішувати самостійно, кому що більше підходить: екзамени чи тести. До того ж, тестування — це ж своєрідна лотерея, яка відкриває дорогу до ВНЗ непідготовленій людині. Та й учні часто “штурмують” лише потрібні предмети — нівелюється досвід попередньої школи, коли випускник мав енциклопедичні знання. Мало шансів тепер стати студентом і у тих, хто отримав атестат раніше. А головне, тестування не перекрило шляхи корупціїї та не зрівняло умов навчання у сільських та міських школах.
За останні роки галузь освіти пережила чимало змін. Чи ж не ліпше було би пустити затрачені на ці реформи кошти на відкриття в селах бібліотек, клубів, спортмайданчиків, а у школах — на групи продовженого дня та гуртки. Невже ж нікого не хвилюєтой той факт, що у “вишах” можуть вчитися здебільшого ті, в кого батьки мають тугі гаманці, здатні владнати все. А для багатьох здібних юнаків та дівчат із незаможних родин диплом так і залишається нездійсненною мрією. Де ж взятися молодим та ініціативним знаючим людям, якщо вони оточені “частоколом” перешкод, якщо ще в зародку гаситься їхнє бажання парцювати на благо суспільству?

Чи варто лягати кістьми
при вступі?
Коли Микола Азаров представляв членів кабміну, прізвище Дмитра Табачника в сесійній залі частина нардепів зутсріла свистом, тупотом та вигуками: “Ганьба!”. Так вони поставились до пропозиції обрати доктора історичних наук очільником Міністретсва освіти та науки. Прадва, депутатській більшості таки вдалось “протягнути” цю кандидатуру на високий пост.
За що ж “насідають” на пана Табачника представники опозиції? Одіозному політику пригадали антинаціональні висловлювання в друкованих працях, прагненя знищити українську мову, поділити нашу етносну спільноту на “східняків” та “західняків”, несприйняття галичан у державі. Прізвище міністра “хрестили” на студентських демонстарціях, виступи його “відміняли” в сесійній залі, ставилось питання про виявлення йому недовіри. Та чиновник вистояв і заявив, що у відставку не піде, бо має далекоглядні плани щодо вдосконалення системи освіти.
Щодо нововведень в галузі освіти. Школи з 12-річної знову повернули до 11-річної освіти. Новину зустріли досить неоднозначно. Семикласниця Настя радіє: “А то спрешу 12 років тягай учнівську сумку, потім ще 5-6 літ сидіти за студентським столом, а жити ж коли?” — резонно запитує дівча. Воно б усе нічого, та реформа передбачає, що дошкільнята один рік мусять відвідувати дитсадок в обов’язковому порядку перед першим класом. А в селах лише 28% дітей мають таку можливість (в Рівненській області цей показник складає 40%). То ж як виконувати важливий пункт програми?
Батьки Насті бояться, що міністр захоче “піти далі” — поверне невдовзі десятирічну систему, або ж, за прикладом Німеччнини, введе 13-річне навчання. Тоді дочка закінчуватиме школу в 15 років або дорослою панянкою. Пані Лариса (педагогічний стаж у неї налічує 40 років) перконана, що потрібно лише підкорегувати програму (12ий рік планувався як рік для повторення. А от колишній міністр освіти Станіслав Ніколанєнко вважає, що ніхто про дітей і не думає. Все впирається в нестачу 4 млрд. гривень, тому й вирішили скорочувати навчальну програму.
Можемо лише позаздрити сусідам поляками, у яких студенти не складають вступні екзамени у ВНЗ, не платять щороку за навчання і постійно отримують стипендію. І все одно мало хто йде вчитись. А у нас все навпаки. Цьогоріч випускників шкіл поменшало, а кількість бажаючих мати вищу освіту зросла. Складається враження, що в Міносвіти зацікавлені в тому, щоб молодим на порозі самостійництва ускладнити життя.
Розмовляв із кількома цьогорічними випускниками шкіл, і у них є чимало запитань. Чому минулого року при вступі прохідним був бал 124, а цьогоріч — вже 140? Чому замість місяця, потрібного для здачі всіх документів, цього року залишили тільки два тижні? Чому ніхто не наведе порядку в приймальних комісіях, де дітям та їхнім батькам доводиться вистоювати довжелезні черги по 3-4 дні? Є і багато інших “чому”...
Міністр Табачник натомість задоволений ходом вступної кампанії, запевняючи, що часу для подачі документів вистачить — не треба лягати кістьми на порогах приймальних комісій. Можливо, далекоглядний міністр мав на увазі майбутнє студентського загалу. Якомога більше юнаків та дівчат можуть залишитися без стипендії, якщо у них буде хоча б одна “трієчка” за сесію... Гряде також атестація і самих “вишів”, аби зменшити їх чисельність, бо жоден з них не входить навіть у 500 кращих європейських ВНЗ. Міністрество “забуло” про дипломи випускникам, без яких вони не можуть отримати подальшу кваліфікацію. І що головне, люди з вищою освітою не можуть працевлаштуватися, а тому поповнюють ряди безробітніх..
А молодь насправді хоче нормального життя, в гарнозахищеному, добропорядному суспільстві, де цінують гуманність, мораль, закон. Бо ж, які засади вона набуде на порозі самостійності, такі й буде впроваджувати, коли стане до керма країни.
Василь ЯНОШІ,
Рівне.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору