Рівне:

Створення та просування сайтів

Князь не тільки Русь охрестив

Особливий погляд 12-сер, 2010, 13:349 Lobanovskiy 1 277
Щойно завершився візит патріарха Кирила в Україну. Дев’ять днів пербування Глави Російської Православної Церкви в нашій державі оцінюють двояко. Проповідуючи ідеї „русского мира”, високий гість із Москви за духовними мотивами не міг утаїти політичних складових.

Тим більше тоді, коли навіть нинішня українська влада активно демострувала прихильність до Московського Патріархату. Є й інша оцінка візиту: мовляв, Кирил приїхав молитися зі своєю паствою, щоб віддати шану хрестителю Русі – святому рівноапостольному князю Володимиру Великому, який сприяв тому, щоб викорінити язичництво з рідної землі. Та чомусь у діях хрестителя бачать лише позитив. Але в кожній медалі, як правило, дві сторни.
Сам князь хрестився у Херсонесі. Літописець твердить, що Володимир на той час був сліпим, проте щойно став християнином - прозрів. Немає точної дати, коли в Дніпро силою заганяли киян-язичників. Цю подію відзначають у день смерті Володимира, тобто 28 липня.
Достеменно відомо, що після прийняття християнства на Україні та в Білорусі ще декілька століть противники нової віри поклонялись старим богам, зокрема Перуну, про що свідчать донесення ченців, згадки в фольклорі.
То чи треба казати, що за наказом князя в 988 році під час примусового хрещення в Києві знищили капище одного з найголовніших персонажів давньої української міфілогії, „бога над богами”? Водночас було зрубано ритуальний священний дуб Перуна на поганському капищі (Старокиївська гора) і кинуто його у Дніпро. За переказами, сонцепоклонники-язичники бігли понад берегом і кричали до дуба, якого несла течія: „Видубай (випливай) Боже!” Витягти дерево вдалося аж поблизу урочища Звіринець. На цьому місці відтоді таємно збирались і поклонялись Перуну противники християнства. Пізніше церква „перехопила” ініціативу: в урочищі збудували християнський монастир, названий Видубецьким.
Задумавши впровадити нову віру, князь Володимир розумів, що доведеться подолати спротив давньоукраїнських жерців - служителів багатовікового культу, яких неабияк шанувала громада. Бо волхви (про них вперше згадується у Біблії у Новому Завіті) були носіями стародавньої української культури та духовності, народної медицини, знань з астрології, математики, географії, будівництва. Вони володіли багатьма мовами, сприяли розвитку торгівлі та ремесел, налагоджували зв’язки із сусідніми народами.
Дбаючи про духовний світ одноплемінників, волхви сприяли спорудженню капищ, охороні священних лісів, гаїв та рік. Вони створили вчення про Деміурга (Першотворця землі) – пришельця з далеких галактик. А ще волхви були авторами кількох докирилівських абеток („Іванове письмо” і „Буквиця”), всесвітньовідомої „Велесової книги”, аскольдового літопису.
Навіть сучасникам буде цікаво познайитися з тим, як волхви трактували окремі події, явища, сутності. Скажімо, вони твердили, що душа людини міститься в її єстві, це жива духовна плоть, що визначає вдачу, поведінку, діяльність, долю особистості. Бувають душі темні та світлі. Після смерті світла даша лине у Вирій, а темна ж провалюється у підземне чорне цартсво (прохордить12 мученицьких сфер пекла) і стає слугою Чорнобога. Жерці твердили, що є люди, котрі несутьу собі водночас обидві душі, які б’ються між собою, чим і визначають поведніку людини, міру її добрих і злих вчинків (як правило, дводушники вчиняли самогубство). Відроджуватися душа може, первтілюючись у тварин, квіти, дерева, річки. Побудоване, наприклад, з дуба житло, містить у своїх стінах душі померлих воїнів та орачів – у такій оселі зростатимуть мужні воїни та працьовиті орачі.
Нагадаємо і про таке нововведення тодішніх жерців. Раз у три роки вони жеребкуванням формували молоді общини переселенців на „нові землі”. Завдяки цьому дваньоукраїнські племена та общини заселили Індію, Месопотамію, Малу Азію, Палестину, Єгипет, Італію та Західну Європу. Завдяки демографічній політиці волхвів об’єдання давньоукраїнських племен „пелагзів” (пелагзи – журавлі) за часів трипільської культури заселили Італію за п’ять століть до Троянської війни. Від них „відбрунькувались” гілки венедів, етрусків, галлів. В Палестині за п’ять століть до нашестя племені Мойсея пелагзи звели велике місто Руссалем (на честь русинського бога Леля), що пізніше стало Єрусалимом. Античні автори стверджували, що пелагзи молились Дажбогу, Трояну, Волссу, Чуру, що вони мали своє письмо.
Була ще одна причина, чому 988 рік започаткував тотальне винищення волхвів: вони очолювали антифеодальні виступи з метою обмежити монархічну владу князів, відродити владу віча та язичницьку віру. Ці повсатння (Суздальське – 1024 р., Київське – 1058 р.) придушувались.
Із винищенням волхвів були втрачені наукові зання древньоукраїнців із національної історії, космології, міфології, філософії, народної медицини, технологій низки ремесел. Ось так 988 рік став початком екологічної та демографічної кризи в Україні.
Можна ще чимало писати, що втратили українці після 988 року. Допитливі можуть скористатися „Словником давньоукраїнської міфології” Сергія Плачинди, де знайдуть чимало корисного, повчального, познайомившись із РУНВірою (Рідною Українською Національною Вірою), відродженою давньоукраїнською релігійною конфесією, що її реставрував видатний історик-шумеролог, етнограф та філософ Лев Силенко. Його книга „Мага Віри” – це українська біблія, що повертає нам знищену вогнем і мечем українську духовність далеких віків, є розгорнутою хронікою життя великого українського народу впродовж семи тисяч років його розвитку. Саме в цій праці йдеться про те, що саме Оріана-Україна є праматір’ю всіх індоєвропейських народів, її мова (санскрит) стала першоджерелом індоєвропейських мов. Колискою людської цивілізації, де вперше приручено коня, винайдено колесо і плуг, прокладено першу борозну, спечено першу хлібину, можуть за правом гордитись ті, хто живе на теренах України.
Віддаючи хвалу хрестителю Русі, не варто забувати, що князь Володимир водночас наніс чималу шкоду духовному життю парукраїнців. Інакше й бути не могло: нове завжди народжується на руїнах старого.
Насамкінець нагадаємо, що серед наших земляків уже чимало прихильників РУНВіри, які проводять старі язичницькі обряди, поклоняються рослинам і деревам громовержця Перуна: дубу, калині, лютику, борцю, вовкобою, чортополоху, папороті.

Василь ЯНОШІ,
Рівне.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору