Рівне:

Створення та просування сайтів

Перший раз у перший клас: як подолати стрес

Суспільство 02-вер, 2010, 13:369 Lobanovskiy 1 305
Вже вкотре школи знову наповнилися дитячим сміхом, криками та тупотіннями сотень маленьких ніжок. Білі блузочки, великі банти у волоссі, букети… У середу цьогорічні першокласники подарували першу квітку першій вчительці, розгорнули книжки і взялися за граніт науки.

Однак варто пам’ятати, що похід до школи – це завжди важливо і завжди стресово, а особливо, якщо це перший раз у перший клас.
Похід до школи як чергова перемога
Все свідоме життя малят готують до того, що скоро вони підростуть, подорослішають, стануть учнями і повинні будуть щось виконувати… “Власне, це слово “повинен” для дітей і стає найбільшим стресом, – розповідає дитячий психіатр Василь Галябар, – тому варто налаштовувати малечу тільки на позитив. Адже кожен похід до школи має бути радісним та бажаним.” При підготовці до нового етапу життя дитині ліпше казати, що їй дозволять іти в школу, адже насправді більшість малюків хоче вирости, і там не треба їсти кашу, а навпаки можна бігати на перерві, там будуть розповідати цікаві історії, вона зможе малювати красиві малюнки кольоровими олівцями. В такому випадку стрес (а його ніяк не уникнути, бо похід до школи – це зміна способу життя), все ж виникне, але він буде позитивним. Так званий еустрес. Інша справа, що батькам чи родичам не завжди вистачає для цього терпіння, можливо, й досвіду. Часто трапляються випадки, коли дитину до школи віддають без жодної попередньої підготовки. І відповідно вона сприймає це як насильство над собою, починає лякатися, переживати. Це впливає на здоров’я. Зокрема, зазначає пан Василь, у дитини можуть загостритися хвороби. Відповідно, основне завдання батьків – зробити перехід до нового ­середовища плавним, з позитивними емоціями і приємними очікуваннями.
Особливі першокласники
На жаль, тільки 30 % дітей є психологічно і психічно готовими до школи. Решта ж – майже 60 % – мають певні особливості розвитку. “Вони можуть навчатися в школі, – запевняє Василь Галябар, – йти до першого класу у шість років, але тільки за умови врахування цих особливостей.” Тобто, якщо дитина надто рухлива, то варто організувати навчання так, аби вона була під пильним наглядом вихователя. Звичайно, для таких діток вже не стоїть питання про групу продовженого дня, адже дуже рухливий першокласник буде лише заважати як собі, так і іншим. І навпаки, коли дитина дуже повільна, то від неї не можна вимагати негайного засвоєння матеріалу, чи, наприклад, написання цілого рядка букв, досить лише половини. Якщо вже за це дитину похвалять, то вона відчуватиме підтримку, а не страх. Також є дітки, які мають проблеми зі здатністю зв’язно висловлювати свою думку, тобто у них затримку мовленнєвого розвитку. Дуже добре, якщо з такими дітьми працюватиме логопед. Є першокласники, які швидко стомлюються. Це пов’язано із виснаженням нервових клітин, що в свою чергу може бути пов’язаним із колишніми травмами, можливо отруєннями. Пам’ять такої дитини нетривала. Тут вже батькам та вчителям доведеться звернути увагу на повторення і доброзичливе закріплення знань. Якщо ж цього не робити, то дитина почуватиметься ошуканою і знову виникне той негативний стрес.
“Потрібно розуміти, – зазначає психіатр, – що всі діти є особливими, а першокласники – тим більше. І якщо це береться до уваги, тоді перший клас стає чудовим.”
Ще ніхто ніколи не замінив батьків
“Будь-яка сім’я, якщо вона має достатньо матеріальних засобів і розуміння, може самостійно підготувати дитину і до інституту, не те що до першого класу, – розповідає Василь Галябар, – Тому питання дитячого садка, на мою думку, є особистим для кожної смі’ї. Ми ж не кажемо, що Пушкін був ненормальним, бо не ходив до садочка. Дошкільна освіта необхідна. Але це не обов’язково має відбуватися саме у дитячому садку, адже ще нікому не вдавалося замінити батьків.”
Важливу роль мама з татом відіграють і при додаткових випробуваннях при вступі до школи (гімназії, чи відбір у гімназійний клас). Це зазвичай лише посилює стрес. Але ж школи думають про свій імідж. Тому малятам варто пояснити, що це просто вибір між різними школами, такі собі спроби, і у будь-якому випадку потрібно говорити дитині, що вона – молодець. Тоді все буде чудово.
Поради педагога
Та як не крути, перехід до шкільного віку – складний період для всіх, адже змінюється рід діяльності (з гри – на навчання). Не всі діти готові до такого. Зоя Макарчук, директор Рівненської гуманітарної гімназії, розповідає, що траплялись випадки, коли першокласники перші тижні кожного ранку плакали перед дверима школи, не бажаючи прощатись із мамою. Діток шкода, адже їм важко вливатися в колектив, вони більше звикли до оточення сім’ї. Проте, як правило, всі проходять адаптаційний період, звикають до, так би мовити, нового життя.
“Дитина повинна відчути, що її дорослішання є дуже значимим фактом для рідних та близьких, а не тільки для неї, – зазначає Зоя Макарчук. – Головне для батьків – не лякати дитя школою. Важливо також наголосити, що в класі всі діти рівні, адже не рідко трапляються випадки, коли хтось із “першачків” ставить себе вище за інших. Треба, щоб батьки стежили за режимом першокласників. Не варто також порівнювати дитину з однокласниками, не дорікати, не критикувати, особливо в присутності інших. Ну і звісно, батьки повинні підтримувати і допомагати своєму чаду.”
Ольга БОЙКО,
Рівне.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору