Хто прискорив пташину міграцію

Пані Серафима працювала біологом у технікумі. З нею цікаво розмовляти про братів наших менших. Ось днями колишній педагог сказала дещо несподіване: „А ви помітили, що вже півтора місяця, як осиротіло наше небо – не побачиш в ньому ширяння ластівок, серпокрильців, та й у парку не стало шпаків, іволг, зозуль. А в народі кажуть, що ластівка весну починає, а осінь накликає. Видно, щось зсунуло строки міграції птаства”.


Інформація сусідки мене заінтригувала. „Порився” в Інтернеті - і ось що дізнався. Цьогорічна міграція пернатих розпочалася на місяць-півтора раніше звичного, За словами відомого орнітолога, члена Українського товариства охорони птахів Ольги Яремченко, причина цього аномального явища – спека, що панувала влітку на наших теренах. По-перше, вона негативно вплинула на кормову базу пернатих, змусила їх „крутитися”, щоб прогодуватися, бо чимало мілководних водойм на Поліссі, в центральних областях пересохло. Ось в кінці літа окремі види птахів переселилися на південь, зокрема в Азово-Чорноморський регіон, де можна було розжитися на їжу. Чи не тому в цю пору спостерігали їх наплив у ландшафтному парку „Кінбурзька коса”, що на Миколаївщині. Там тривалий час знаходили поживу зниклі в нас ластівки та стрижі-серпокрильці. По-друге, вже відчувався подих осені, тому птахи не лише зібралися у зграї, але й не співали, передчуваючи далеку путь.
Що стосується відльоту у вирій, то ті, котрі раніше вивели молодняк, уже „хвилями” вирушили у теплі краї. Це, насамперед, ластівки, кулики, стрижі. Скажімо, міська ластівка, як правило, задовго до настання холодів (переважно у вересні), мігрує в Африку, Індокитай, на острови Малайського архіпелагу. А цьогоріч її міграція йшла повним ходом у середині липня. Хоч багато ластівок можна було бачити в нас ще і в середині серпня, на свято Маковея, коли в нас починається звичний відліт птахів у теплі краї.
За ними вирушили у далеку путь журавлині ключі, де першу скрипку грають молоді, дужі особини, здатні долати потужні зустрічні повітряні потоки.
Збився звичний часовий ритм не лише у птахів-синантропів, які живуть поруч із людьми. І крилаті мешканці лісу, зокрема дрізд, соловей, зозуля, також раніше подалися у далекі африканські краї. Цьогоріч вони теж не чекали серпня чи вересня. За свідченням орнітологів, нинішня міграція пернатих до місць зимівлі триватиме у вересні, жовтні, навіть на початку листопада. Тут все залежатиме від погоди. Наприклад, шпаки – одні з перших вісників весни – радують нас своїм щебетом у березні-квітні. Їх тисячні зграї прощаються з нами вже в останніх числах липня – на початку серпня. Та на півдні України вони затримуються до листопада, а окремі навіть зимують тут. Сам бачив, як шпаки у період грудневих морозів влаштувалися на горищах і дахах осель у Джанкойському районі, де була м’якою зима. І то впродовж не одного року.
Як би там не було, та з настанням весняного тепла чекатимемо з нетерпінням і з радістю повернення з вирію білих лелек, швидкокрилих ластівок, співучих дроздів, солодкоголосих солов’їв, і звісно ж шпаків.
Без них убогою була б наша місцина, та й користь від пернатих чимала, бо знищують армади літаючих, повзаючих і плаваючих шкідників, підсобляючи людині в боротьбі за врожай.

Василь ЯНОШІ,
Рівне.