«Читаю тебе завжди, а пишу до тебе вперше, вирішила поділитися наболілим. Маю все, що потрібно для повноцінного життя, а от щасливою себе назвати не можу. Часто запитую в себе: «Чому це сталося саме зі мною?» Мені 17 років, дівчата в моєму віці ходять на побачення, зустрічаються з хлопцями, заводять нові знайомства з юнаками. Та чомусь усього цього я позбавлена. Я досі не знаю, як це — бути коханою, бути комусь потрібною, людиною, без якої не можуть жити. Доля майже завжди повертається до мене спиною. В мене й досі немає тієї людини, яка могла б підтримати мене у важку хвилину, з якою я б могла проводити час, немає тієї людини, яка б справді мене кохала. Мені часто не вистачає чоловічого плеча. Бувають моменти, коли хочеться небагато, лише обняти когось і почути, що я комусь потрібна, що я недарма народилася на цей світ. І лише тоді розумію, що цього ніколи не буде зі мною, і хочеться кричати на весь світ. У мене є багато друзів, вони мене шанують і поважають. Мені кажуть, що я дуже добра людина і маю добре серце. Я завжди допомагаю іншим і ніколи не думаю про себе, я та людина, яка б віддала своє житття за інших. Та чомусь цього ніхто не цінує. Чому хлопцям потрібно лише одне: переспати і забути? Чому вони не цінують інших якостей, наприклад, душу? Адже в людині є багато цінностей, які потрібно цінувати і поважати.
Гуляючи, я зустрічаю пари, які просто блукають по вулиці. Я розумію, що позбавлена найголовнішого — бути потрібною і коханою. Чому я досі сама? Чому в мене не може закохатися нормальний хлопець? Чому я не можу бути щасливою? Чому буває так: ти кохаєш, а тебе — ні? Чесно кажучи, в мене було декілька хлопців, але, як завжди, їм потрібне одне й те саме. Вони просто граються, а наступного дня викидають і забувають. Можливо, проблема в тому, що я не така красива, як усі, але в мене є багато того, чого немає в інших. Я не розумію, чого доля така несправедлива, чому вона дозволяє людям страждати, чому, коли хтось веселиться, то другий вмивається слізьми? Можливо, це проблема в мені, можливо, я не так усе розумію, але ж я, як усі, маю повне право бути щасливою.
Будь ласка, допоможіть мені, порадьте, як бути далі.
Хлопці та дівчата, цінуйте в людях не тільки красу, а й душевний світ, адже часто краса може бути оманливою.
