Лікар з душею поета
Я стомлена, мов та земля, що восени Зібралася хоч трошечки спочити. Вона готується поволі до зими, А я ще спробую піднятись і злетіти... Це так непросто, бо з пораненим крилом Ще жодна пташка в небо не злетіла. Я – піднімусь, торкнусь хоча б пером....